СВЯТИЙ ГАВРИЇЛ ПРИНОСИТЬ ОПОВІЩЕННЯ ПРО ЗАКІНЧЕННЯ ЇЇ ЗЕМНОГО ЖИТТЯ

При дочитуванні історії земного життя Пречистої Діви Марії, нашого єдиного і Небесного Фенікса, що возстав із земного праху для царювання у Небі, ци маємо право розчулюватися аж до сліз при виді її подвижництва. Але я повинна настоювати на тому, щоби побожні вірні не розглядали Її чудних діянь, як давню бувальщину; бо потужна чеснота Віри може їх представити в умі, як сьогодення. Тоді, без сумніву, ми для душі зберем найкращі овочі; наші серця потішаться добром, яке очі є нездібними побачити.

Пресвята Богородиця приблизилась до віку шістдесять сім років, не сповільнюючись, не зупиняючи польоту, не вгамовуючи полум'я любові і жагу до придбання нових заслуг, цілком так само, як і в першій хвилі Її Непорочного Зачаття. Господь зробив Її зовсім одухотвореною й Богоподібною. Дух Її нестримно линув до Божественності, і кайдани плоті ставали надокучливими. Та й сама земля через гріхи смертних ставала невартою затримувати в себе Небесний скарб. Предвічний Бог Отець вже бажав мати при собі свою Єдину і правдиву Доню; Бог Син - свою улюблену і ніжну Матір; і Бог Дух Святий - чарівну, вибрану Дружину. Ангели тужили за Царицею, Святі - за своєю Повелителькою.

Небесна консисторія (згідно із людським способом мислення) нараджувалася, як прославити і винаго­родити Преблагословенну Божу Матір за самовіддане сповнення всіх накреслень Божого милосердя стосовно дітей Адама. Отож Всевишній вирішив потішити Її повідомленням про точний час закінчення Її земної подорожі. Пресвята Тройця відправила з посольством до Марії архангела Гавриїла із багатьма другими достойниками Небесної ієрархії.

Святий князь зійшов з почетом до дому Тайної Вечері в Єрусалимі, і увійшов в капличку, де Пречиста Діва якраз лежала хрестом на долівці, вимолюючи прощення для грішників. При звуках ангельської музики Вона підвелась на коліна щоби з пошаною прийняти Небесних післанців. У своїх білих сяючих одежах вони оточували свою Царицю із радістю і почитанням. Усі в руках тримали пальмові віти і корони - у кожного інакша, невиданої краси і вартості: для передання Їй заслуженої нагороди.

Архангел привітав Її Богородичним славнем і повів таку мову: "Наша Повелителько і Пані. Всемогутній і

Святий із Святих посилає нас від свого Небесного Двору, щоби в Його Імені об'явити Тобі про найщасливіший кінець Твого паломництва і добро­вільного вигнання на землі у смертному житті. Незабаром, о Пані, надходять оті день і година, в котрі, згідно із Твоїми прагненнями, Ти перейдеш через природну смерть до посідання вічного і безсмертного життя, яке на Тебе жде у славі і праворуч Твоєго Божественного Сина, нашого Бога. Точно за три роки, рахуючи від цього дня, Ти будеш взята і прийнята в непроминаючу радість Господа, де всі мешканці ждуть, не діждуться Твоєї присутності."

З невимовним ликуванням духа прийняла Пресвята Марія цю вістку. І припавши знову до землі, дала відповідь у тих самих словах, що й при Зачатті Слова: "Ось Я, Господня слугиня; нехай зо мною станеться по Твоєму слову." (Лука 1,38). Тоді Вона попросила святих ангелів і служителів Найвищого допомогти Їй подякувати за цю довгожданну і радісну новину. Божа Матір навперемін із серафимами і другими ангелами виводила подячні наспіви на протязі двох годин. Скінчивши спів і усмиривши себе знову, наша Цариця поручила Небесним духам, аби благали Господа приготовити Її до переходу від смертного до вічного життя, і теж - щоб другі ангели і Святі у Небі молились за ту ласку. Ангели прирекли послухати Її у всьому і повернулись до Небес.

Цариця і Пані цілої вселенної із сльозами тихої радості припала до землі, так промовляючи до неї: "Земле, Я дякую тобі, бо так годиться, бо без Моєї на те заслуги ти дотепер Мене удержувала. Прошу тебе зараз допомогти Мені у час останку Мого проживання на тобі: щоб так само, як Я перед тим була сотворена із тебе і на тобі, - тепер Я стала піднесена через тебе і від тебе для благословенного споглядання Мого Сотворителя."

Перед майбутнім відбуттям до Неба Пречиста Діва побажала відвідати усі святі місця життя і Страстей Її Сина, попередньо спитавши дозволу в апостола Йоана. Вони обоє, і тисяча ангелів з ними, відправились в мандрівку. Ангели цього разу променились яркішим світлом і красою, ніж звичайно. Ніби тішилися, що скоро будуть в Небі із своєю Панею. На кожнім пам'ятнім місці Божа Матір проливала щедрі сльози, жалібно згадуючи, що витерпів Ісус, просила Божих ласк для вірних, що з шаною і почитанням посітять оці святі місця в віки грядущі. На Голгофті - залишалася довше, благаючи, щоб Божественний Її Син уділив спасенним душам всі, до останку, блага від своєї відкуплюючої Смерті. І знов - таким великим було зворушення Її душі, що тіло було би загинуло, якби Божа сила не вдихала у нього життя.

Вкінці Пресвята Богородиця попросила благо­словення в ангелів, що стерегли святі місця, і - у апостола Йоана, і повернулась до Вечерника. Там знов Вона лицем припала до долівки з усильними молитвами за Церкву. І - не підносилася, аж доки сам Господь Її запевнив у внутрішнім видінні, що Він почув і вислухав Її прохання на Троні Його милосердя. А щоб завершити найдосконаліше свої святі земні труди, Пречиста Діва

Марія спитала у Господа дозволу попрощатись із свя­тою Церквою на землі: "Хвальний і Найвищий Боже, Відкупителю світу, Начальнику Святих і вибраних, Оправдателю і Прославителю душ! Я - дитя святої Церкви, засадженої і придбаної Твоєю Кровю. Дай мені, о Господи, позволення попрощатися з такою люб­лячою Матірю, і з усіми Моїми браттями, Твоїми діть­ми, що належать до неї." Господь дав згоду і Вона розчулено звернулась з мовою до містичного тіла Церкви: "Свята Вселенська Церкво, котра назветься Римською в прийдешні століття, Моя Мати і Настав­нице, істинний скарбе Моєї душі! Ти - єдина утіха в Моєму заточенні, прибіжище і дозвілля у Моїх трудах, Мій спочинок, Моя радість і надія! Ти утримувала Мене в Моїм поході; в тобі жила Я, як подорожуючий до своєї Батьківщини. І ти Мене викормлювала після того, як Я прийняла Моє існування у ласці через твого Голову, Ісуса Христа, Мого Сина і Мого Господа. У тобі є скарби і багатства Його безконечних заслуг. Ти станеш для Його вірних дітей безпечною дорогою до обіцяної землі, і ти їх встережеш в їх небезпечній і трудній мандрівці. Ти станеш учителькою народів, котрих всі поважають. У тебе є багаті і безцінні само­цвіти тривог, трудів, образ, злиднів, мук, хрестів і смер­ті, котрі усі освячені є тими терпіннями, які мав Мій Господь, твій Батько, твій Господар, твій Вождь; і вони є застережені для Його більш вирізнених слуг і найдо­рожчих приятелів. Ти прикрасила й збагатила Мене своїми самоцвітами, щоб Я могла увійти у весілля Супруга.Ти вчинила Мене багатою, успішною і щасли­вою. I - ти містиш у собі твого Автора у Пресвятій Тайні. Моя щаслива Матір - воююча Церкво! Багата ти і обильна скарбами! Для тебе Я завжди берегла Моє серце і Мою дбайливість. Але тепер пора розстатися з тобою і полишити твоє любе товариство, щоб дійти до кінця Мого походу. Вчини Мене учасницею твоїх великих дібр; щедро скупай Мене в солодкому вині - в Крові Ягняти, яку ти бережеш, як могутній засіб для освячення багатьох світів. Тисячу разів ціною Мого життя Я приводила би до тебе всі народи і племена смертних, аби вони могли втішатись твоїми скарбами. Моя кохана Церкво, Моя честь і Моя славо! Я готуюсь залишити тебе у смертному житті, але у вічному житті Я знайду тебе задоволеною у благодатнім існуванні. Із того місця з любовю глядітиму на тебе, і усе молитись буду за твій ріст, добробут, поступ."

Так прощалася Пречиста Діва Марія з містичним тілом святої Вселенської Римської Церкви, щоби всі вірні пізнали, як Божа Матір любить і шанує її. А тоді Пресвята Богородиця перейшла до складання свого Заповіту і Останньої волі. Вона представила таке своє бажання Господеві, і Він соблаговолив його схвалити своєю царською присутністю. Для цього всі Три Божі Особи Пресвятої Тройці зійшли до Неї в супроводі неозорого числа ангелів. Цариця віддала належні честь і славу безконечній Істоті Бога, і тоді почула голос, що промовляв до Неї: "Наша вибрана Дружино. Вчини свою послідню волю, як бажаєш, бо Ми її затвердимо і виконаєм в цілості Нашою неограниченою властю." Премудра Матір дещо розгубилась у глибині власної покірності і ждала, щоби найперше Волю Найвищого пізнати. Господь пішов назустріч Її смиренному бажанню, і Бог Отець так відповів: "Моя доню. Твоя воля буде для Мене сприйнятна і приємна; не бракує же тобі заслуг у добрій праці, щоб Я не вдовольнив твоїх бажань." Ту ж саму заохоту дав Їй Син і Дух Святий.

Тоді Преблагословенна і Непорочна Марія вчинила свою волю у такому виді: "Найвищий Господи і споконвічний Боже! Я, негідний червячок землі, визнаю і кохаю Тебе з усім почитанням із надра моєї душі, як Отця, Сина, і Святого Духа, - Три відмінні Особи в одній нероздільній і вічній сутності, з одним вмістом, в одній безмежній величі якостей і досконалості. Я визнаю Тебе, як єдиного та істинного Сотворителя і Хоронителя всього, що має буття. У Твоїй Царській присутності я заявляю і говорю, що моя Остання воля є такою: "З усіх дібр смертного життя і світу, в котрому проживаю, я не володію нічим, що можу залишати; бо ніколи я не посідала, ані ніщо не любила, окрім Тебе, Хто є моїм добром і всім моїм посіданням. Небесам, зорям і планетам, стихіям і усім сотворінням, що в них, - я виношу подяку, бо згідно із Твоєю Волею вони утримували мене без моєї заслуги. І я хочу і ласкаво прошу їх, щоб вони служили Тобі і хвалили Тебе в призначених їм урядах і службах, і щоб вони продовжували утримувати і спомагати моїх братів і ближніх. Щоб вони могли робити це багато краще, я зрікаюсь того посідання і відписую його людству, а також, наскільки це можливо, - зрікаюсь зверхності над ними, котру Ваша Величність мені передали над цими немислячими сотворіннями, так щоб тепер вони могли служити моїм ближнім і їх утримувати. Дві туніки і плащ, котрі служили для мого покриття, я залишаю в розпорядження Йоана, бо вважаю його сином. Моє тіло, я прошу, щоб земля прийняла знову для Твоєї служби, бо вона є спільною матірю і служить тобі, як І твій витвір. Мою душу, вивільнену з тіла і всіх видимих речей, я віддаю у Твої руки, щоб вона могла любити Тебе і величати усю вічність. Мої заслуги і всі скарби, котрі я придбала при Твоїй ласці через мої труди і вправи, я залишаю святій Церкві, моїй матері і господині, як моїй кінцевій спадкоємниці; і з Твого дозволу я їх там вкладаю, бажаючи, щоб були вони далеко більшими. І желаю, щоби передусім вони сприяли возвеличенню Твого святого Імені, і причинилися до сповнення Твоєї Волі на землі, так як це має місце в Небесах, і щоб всі народи дійшли до пізнання, любові і почитання Тебе, правдивого Бога."

"У другу чергу. Я жертвую оці заслуги за моїх господарів - апостолів і священників, тепер і у віках майбутніх, так щоби, зглянувшись над ними, Твоя невимовна милосердність вчинила їх придатними служителями, вартими їх уряду і стану, повними мудрості, доброчесності і святості, через які вони могли би будувати і освячувати душі, відкуплені Твоєю Кровю. У третю чергу, я жертвую їх за духове добро моїх відданих слуг, що прикликають і звуть мене, щоб вони отримали Твій захист і ласку, а потім - вічне життя. У четверту чергу, я бажаю, аби мої служби і труди порушили Тебе до милосердя над усіми согріша­ючими дітьми Адама, щоб вони змогли покинути свій гріховний стан. З цієї години і надалі я предкладаю і бажаю продовжити мої за них молитви у Твоїй присутності так довго, як триватиме світ. Ось це, мій Господи і Боже, є моя Остання воля, завжди підвладна Твоїй." На завершення зложення Царицею свого Тестаменту Пресвята Тройця його одобрила і затвер­дила. А Христос, наш Відкупитель засвідчив право­сильність того Заповіту, виписавши в серці Матері такі слова: "Хай вчиниться, як Ти бажаєш і визначаєш."

Ось скільки ми, діти Адама, завдячуємо нашій Небесній Неньці. Ми неспроможні звернути нашого довгу, навіть жертвуючи життям і переносячи терпіння найбільших мучеників і Святих.

Слова Цариці

Серед безглуздих помилень, впроваджених демоном у світ, жодне не є більшим і згубнішим, ніж непам'ятання про годину смерті і про те, що станеться на суді строгого Судді. Подумай, Моя доню, що через ці ворота гріх увійшов в світ; бо змій намагався переконати першу жінку головно у тому, що вона не вмре і не потребує про цю річ думати (Буття 3, 4). Ось так, безперервно обманювані животіють незліченні немудрі люди, що живуть, не мислячи про смерть, і умирають, не підозріваючи, яка нещасна доля їх чекає. Щоб не втягнула тебе та людська збоченість, відтепер почни себе переконувати, що невідклично мусиш вмерти; - що ти одержала багато, а заплатила мало; - що розрахунок буде ще більш строгим, якщо Суддя перед тим ще більше розщедрився для тебе на дари і таланти в твоїй ділянці. Я прошу тебе ні більш, ні менш, лиш те, що завинила ти своєму Обручникові і Господеві, котрий завжди творить все найліпше у всіх місцях, часах і нагодах, не допускаючи ні забування, ні перерви чи недбальства.