МИЛА СКРОМНІСТЬ МАРІЇ СУПРОТИ МУЖА

По отриманні повідомлення про тайну Воплочення святий Йосиф перетворився в цілком нову людину. Визнаючи себе слугою Володарки Неба і землі, він ні разу не пройшов мимо Неї чи заговорив, не прикло­нивши коліно. Тепер він не дозволяв Їй прислужувати йому, чи робити порядки, мити посуд і тому подібне. Усе це щасливий супруг забажав виконувати сам, щоб не було пониження для Її гідності Цариці. Але найпокірніша із покірних не могла змиритися з такими знаками пошани. Вона благала святого Йосифа не приклоняти колін; бо хоч таке вшанування належиться Господеві, Котрого Вона носила, це вирізнення ще не є потрібне, доки Він невидимий замешкує в Її лоні. Переконаний таким доказом, він відтепер віддавав шану Воплоченому Богові і рівночасно - Божій Матері, - лише тоді, коли Вона не бачила. А щодо домашніх праць, то він не бажав уступати Їй, пораючись в домі, коли Вона ще була зайнята молитвами і розважаннями. Пресвяту Марію дуже засмутили ці старання святого Йосифа взяти на себе всі клопоти. Вона смиренно поскаржилася Господеві, що муж відбирає Їй нагоду вправлятися в покорі, просила, щоб йому це було заборонено робити. Господь почув Її прохання і приказав ангелу-хоронителю святого Йосифа передати йому такі слова: "Не ударемнюй скромних бажань Тої, що є начальною над всіми сотворіннями Неба і землі. Позволь Їй назовні служити тобі, а в душі стався до Неї з найбільшою повагою; і в усі часи і повсюдно вшановуй Воплочене Слово. То є Його Воля і воля Небесної Матері, щоб Вони служили, а не - щоби Їм служили, для того, щоб дати світові знання про життя і про вищість покори у ньому. У деяких заняттях ти можеш помагати Їй, але завжди поважай у Ній Господа усього творіння."

Одержавши такий наказ Найвищого, святий Йосиф дозволив нашій Цариці вправлятись у покорі. І так вони обоє пожертвували Богові свою волю: Марія, -виявляючи послух і покору свому мужові, а він, -послухавши Найвищого, хоч йому було дуже прикро приймати услужування від Матері його Бога й Сотворителя. За своє підкорення Божій Волі в усіх, без винятку, речах він дістав більше благословень, ніж дім

Оведедома, де кілька місяців перебував Божий Ковчег Старого Завіту (II Сам. 6, 11).

Ось так вони обоє проживали в своєму скромному трикімнатному домі, не тримаючи жодної прислуги. В одній кімнаті святий Йосиф мав свій нічний відпочинок, в другій - столярував і тримав інструменти праці, а третя - була в повному розпорядженні Пресвятої Марії; в ній було ложе, змайстроване руками Йосифа. Поки Йосиф не знав про гідність своєї Дружини, він рідко відривався від праці без крайньої потреби: щоби зайти порадатись із Нею. Але потім він став шукати тої радості, щоб стрінутися із Дружиною, прийняти до уваги Її бажання. Але при цьому виявляв надзвичайну уважність, щоб не перешкоджувати Їй у молитовних заняттях. Він мав велику ласку спостерігати акти молитовного єднання нашої Цариці з Богом: то - бачив Її в екстазі у сяйві, піднесеною над землею, то - ставав свідком Її розмов з ангелами, то знову ж - заставав, як Вона лежить хрестом на долівці, говорячи до Господа. Небесна музика, яку він часом чув, або прекрасні неземні аромати наповняли тоді захопленням його святу душу.

Пречиста Діва рідко виходила з дому, хіба у крайніх випадках: для служби Богові чи ближнім. Звичайно ж усі господарські справи залагоджувала їх сусідка, спокревнена із святим Йосифом. Ця старша пані вже раніше виручала Пресвяту Марію на господарстві, коли Цариця Неба перебувала три місяці у святої Єлисавети. Марія нераз відвідувала ту святу жінку, коли вона нездужала; весь її дім отримував щедрі благословення із Небес.

Повсякденна скромність Марії була понад всяке людське поняття, як і личило гідності Божої Матері. Ніколи не бачив святий Йосиф, як спить його Дружина, не знав, чи взагалі Вона спить, хоч турбувався, аби Вона відпочивала, коли носила у лоні Дитя. А в дійсності сон у Неї був дуже коротким і повним духових Боголюбивих актів, як у нікого із смертних. Неподібно до всіх смертних Пречиста Діва, відходячи до сну, не потребувала міняти своєї натільної одежі - щось в роді бавовняної туніки, - яку Вона носила, відколи покинула храм; та туніка ніколи не зношувалась і не забруднювалась, бо закривала непорочне тіло, звільнене від наслідків гріха Адама, - що не виділяло поту чи інших занечищень. Навіть святий Йосиф ніколи не бачив тої туніки. Як і прочі люди, він звиджував лише Її верхню одежу і головне накриття, що також чудесним способом не брудились. Їх то Вона мусіла міняти час від часу, щоб не привертати уваги посторонніх до надприродних прикмет Її одежі. Усе Її поведення було чистим і досконалим. Навіть коли Вона займалася одягом і другими буденними потребами свого мужа.

Споживала дуже мало, але щодня товаришувала святому Йосифові у трапезі; для нього готувала мясо. Сама ж Марія мяса ніколи не вживала, тільки - овочі, хліб, варену городину і рибу. І - рідини вживала небагато, хоч Її запальні молитовні акти любові до Бога вимагали понадлюдського напруження. Цього правила поміркованості в їжі Божа Матір дотримувалась завжди, хоч у різних обставинах життя Вона могла і пристосуватись до місцевих звичок харчування.

Слова Цариці

Моя доню, в науці смиренності, яку тобі подає ціле Моє життя, Я хочу, щоб ти була старанною і пильною; і це повинна бути твоя перша і головна турбота, якщо бажаєш втішатися солодкими обіймами Господа, запевнити собі Його ласку, заволодіти скарбами світла, що є сховані від гордих (Мат. 11, 25). Бо без надійного фундаменту покори жодній людині не можна довірити таких цінностей. Нехай єдиним твоїм прагненням буде поскромити себе у своїй власній оцінці, так аби твої зовнішні вчинки правдиво відображали покору в твоєму нутрі. Тебе і всі душі, що мають Господа за свого Батька і Обручника, мусить бентежити і насторожувати факт, що самовпевненість і гордість світської мудрості у її поклонників виростає в далеко більшій степені, ніж покора і самопізнання - у дітей світла. Візьми лишень під увагу пильність, невтомну науку і завзяття често­любних і цілеспрямованих людей. Глянь на їх боротьбу за їхнє визнання у світі, на їх непогамовані прагнення, котрі такі пусті і безвартісні; - як вони назовні ведуть себе відповідно до своєї хибної переоцінки; - як вони вдають, що є тим, чим вони насправді не є; - і як вони витужуються, щоб через це неправдиве удавання дістати багатства, хоч би земні, котрих вони не заслуговують. Ось це мас бути причиною для збентеження і сорому добрих: що лож сильніше підштовхує до дії синів загибелі, ніж істина - вибраних; що число тих, хто в світі прагне боротися на службі свого Бога і Сотворителя, є таким маленьким в порівнянні з кількістю таких, що служать марноті; що так мало буде вибраних, хоч покликані усі (Мат. 20,16).