ХРЕСНА ДОРОГА

Присуд Пилата публічно проголошено. Хрест із твердого дерева завдовжки 4.5м звалено на скалічені плечі нашого Спасителя. Щоб Він міг нести свій хрест, кати звільнили трохи пута на Його руках; але інші шнури залишили, щоб мати змогу шарпати Ним у дорозі. Крім того, для більшого знущання Господеві накинули на шию дві мотузяні петлі.

Герольд-звістун почав дорогою голосити засуд, і вся клекочуча маса людей з катами й вояками безладно посунула вулицями міста від дому Пилата до горба Голгофти. Із радісним лицем глядів Господь на хрест, ще нім прийняв його на плечі, а потім заговорив до нього в духу: "О Хресте, милий Моїй душі, при­ладжений тепер і готовий вгамувати Мою жагу! Прийди до Мене, щоб міг Я бути взятий в твої руки... І, щоб прикріплений до них, немов на вівтарі, зістав Я прийнятий Отцем Предвічним, як Офіра для повсяк­часного примирення Його із людським родом. Щоби на тобі вмерти, Я зійшов з Небес і прийняв вразливу смертну плоть; бо ти повинен бути отим жезлом, з котрим восторжествую Я над всіми ворогами; - тим ключем, котрим Я маю відімкнути браму Неба для вибраних усіх (Ісая 22, 22); - прибіжищем, в якому винуваті сини Адама знайдуть милосердя і, - домом скарбів для збагачення в їх бідності. На тобі Я бажаю превознести й прикрасити неславу і ганьбу поміж людьми, щоб Мої приятелі могли приймати їх весело, і йти за Мною по стежині, котру завдяки Тобі Я для них відкрию. Мій Отче і Предвічний Боже! Я визнаю Тебе, як Господа Неба і землі (Мат. 11, 25). Віддаючи себе під Твою власть і Божественні бажання, Я беру на свої плечі дерево для жертвування Моєї невинної і вразливої людської природи, і приймаю його по добрій волі для спасення людей. Прийми ж, Предвічний Отче, цю пожертву, як згідну із Твоєю справедливістю, щоб відсьогодні і надалі вони не були більше слугами, а синами і наслідниками Твого Царства зі Мною разом." (Рим. 8, 17).

Пречиста Діва духом знала про все, що відбувалось в серці Господа. Надприродним розумінням Вона негайно розпізнала всю безконечну вартість хресного дерева з моменту, як воно лишень діткнеться обожествленного людського тіла Ісуса, нашого

Спасителя. Разом із ангельськими духами Пресвята Богородиця відразу вшанувала хрест, навіть словами й почуттями, подібними до Господніх. Так само Вона вторила Ісусові в Його молитві до Предвічного Отця. А в відповідь на кривдне розголошення герольдом по вулицях беззаконного засуду на Господа Пресвята Марія знайшла у собі сили, щоб скласти гимн прослави невинності й безгрішності Її Сина і Бога. Спосіб Її поведення був гідним захоплення: бо як Христос страждав, так точнісінько терпіла Божа Матір, - без відпочинку, їжі, сну, в великих болях, і в тих самих тривогах за долю Його мучителів, невдячного народу і усіх людей, за котрих на смерть ішов Спаситель.

Через Марію рука Бога вчинила ще одне таємне чудо проти пекольних сил. А було так. Люцифер і підручні біси активно співділали з катами впродовж усіх знущань над нашим Господом і Відкупителем. Лише коли Він взяв на себе хрест, вони стривожились, відчувши незрозумілу дрож і кволість. У страху і лихих передчуттях князеві темряви здалось, що Страсті й смерть Ісуса Назарянина якимось чином грозять загибеллю для його панування на землі. Щоби уникнути незрозумілої загрози, дракон рішився уступитись з місця Хресної дороги, і втекти з усіми чортами назад в пекло. Але задум їх зірвався, коли Цариця Неба і землі звеліла їм зостатися на місці. Бо Найвищий дав Їй доручення і владу притримати нечисту силу аж до Господньої кончини. Біси не мали сил опертися Марії, і були змушені воліктись з походом , мов злочинці, ведені на страту.

А людські лиходії, визуті із совісті і добрих почувань, мучили Ісуса всю дорогу. Одні шарпали вперед, щоби скоріше йшов, другі - назад, щоб зупинити... Під тягарем хреста Він спотикався, падав... На свої рани на колінах... Та ще й чотири-й-півметровий хрест ранив плече, бив по терновому вінку, вганяючи голки ще глибше. До того ж на протязі усього шляху слуги пекла не щадили Йому огидних слів, плювали в очі, жбурляли в них дорожну пилюку... в ті добрі, милосердні очі! Він тратив дихання; Він ледь тримався на ногах.

Натовп зростав, і скорбна Матір лишилася позаду. Вона звернулась до Предвічного Отця, щоб Він дозволив Їй стояти під Хрестом, щоб бачила Вона конання Сина. За згодою Небес Пречиста Діва розпорядилась, щоб ангели здійснили це бажання. Завулками вони Її провели швидко на стрічу з Сином. І ось, Вони знову мовчки стрінулись стерпілими очима; лиш душі Їх до себе промовляли... Пречиста Матір в духу прославляла Сина й Бога, жалілась, що не може ні звільнити Його з ваги хреста, ні приказати ангелам, щоб пособили. Та лиш благала, щоб Він натхнув цих лиходіїв знайти для Нього поміч. Христос Господь прийняв оцю молитву. Так трапилось, що Симона з Киринеї зобов'язали нести хрест спільно із Господом. Фарисеї і кати були спонукані до цього заходу: одні з обави, щоб Ісус не вмер ще перед розпинанням, а деякі - із співчуття.

А Пречиста Богоматір, прямуючи слідами свого Сина, ледь жива, так промовляла до Нього в своїм серці: "Мій Сину і Предвічний Боже! Світло моїх очей і життя моєї душі! Прийми, о Господи, мою жертву, що я неспосібна облегшити Тебе із бремені Хреста, і як донька Адама, -самотуж його понести. Бо то я повинна згинути на нім з любові до Тебе, так як Ти тепер прагнеш на ньому вмерти, кохаючи найгарячіше людський рід. О любвеобильний Примирителю між справедливістю і провиною! Як задушевно обнімаєш милосердя серед таких великих зранень й страхітливих образ! О Добро­дійносте без міри і границь, що дозволяє на такі муки і обиди!.. - Для того, щоб спромогтися на більшу ниву для ревності і щедрості своєї! О Любове безмежна й найсолодша! Най би серця і волі всіх людей були Моїми, щоб не могли вони відплачуватись так невдячно за те усе, що терпиш Ти! О, хто промовить до сердець тих смертних, щоб їх навчити, як завинили вони Тобі, що так високо заплатив, щоб від загибелі спасти їх!"

Слова Цариці

Бажаю, щоб овочем послуху, з котрим ти пишеш цю історію Мого життя, було те, що ти станеш Нашою правдивою ученицею, Мого Сина і Моєю. Головною ціллю тих захоплюючих і достойних таїнств, про які тобі звістили, - і наук, котрі Я часто повторяла тобі, є те, щоби ти начисто заперечила і обібрала себе, відчу­жуючи твоє серце від усякого прив'язання до сотворінь, щоб не бажала посідати їх, чи приймати для іншого вжитку. Цим заходом ти подолаєш перепони, котрі дияволи намагаються розставляти перед небезпечною податливістю твоєї вдачі. Ось так Я, що знаю тебе, дораджую, і веду тебе, повчаючи і поправляючи, як твоя

Мати і Вихователька. Через надприродну науку ти знаєш про таїнства Страстей і смерті Христа, і про єдино правильний спосіб життя, котрим є Хрест; і знаєш, що не всі покликані є вибраними. Много є тих, що хочуть йти за Христом, і дуже мало таких, хто справді настроює себе, щоби Його наслідувати; бо як лише відчують терпіння Хреста, його відкидають. Обтяжливі зусилля є дуже болісні і противні людській вдачі через плоть; а овочі духа є більш приховані; тому немногі керуються світлом. По тій причині серед смертних є так багато тих, хто забуваючи про вічні правди, шукають плоті і неустанного вживання її втіх. Вони настирно стара­ються про почесті і утікають від ураз. Вони змагають до багатства і гордують бідністю.Вони прагнуть задоволень і жахаються умертвлень. Всі вони є неприятелями Христового Хреста (Фил. З, 18), і із великим обридженням втікають від нього, вважаючи його посліднім безчестям, цілком як ті, що розпинали Христа Господа.

Ще інший обман розійшовся по світі: многі уявляють собі, що йдуть за своїм Вчителем Христом, хоч ні не переносять страждань, ні не натужуються у трудах. Вони вдоволені, що уникають поповнення великих гріхів, і все їх досконалення виливається у свого роду обережність чи пусте самолюбство; відтак вони не мають сили ущемити в чомусь свою волю і вправляти будь-які чесноти за рахунок власної плоті. Вони легко би уникнули цього самоошукання, коли б усвідомили собі, що Мій Син є не лише їх Відкупителем, але й Учителем; - що Він залишив у цьому світі скарби свого Відкуп­лення не тільки, як засіб проти їх вічної загибелі, але і як необхідний лік проти недуги гріха в людській природі. Ніхто не відав стільки, що Мій Син і Господь; ніхто краще не розумів, що таке любов, ніж Божественний Господь, хто був самою Мудрістю і Милосердям; ніхто не був більш здатним сповнити всі свої бажання (Йоан 4, 16). І все-таки, хоч Він міг легко те зробити, Він вибрав не життя вигод і ніження для плоті, але оце - повне трудів і болів. Бо Він судив, що Його науки будуть неповними і недостатніми для відкуплення людей, якщо Він не зуміє їх навчити, як перемагати диявола, плоть і самих себе. Він бажав їм прищепити розуміння, що ця прекрасна перемога досягається через Хрест, через труди, покуту, умертвлення, через приймання зневаг; через все те, що є печаттю вирізнення (з-поміж людей; - прим. наша) і доказом правдивої любові, і умовним гаслом вибраних.