ІСУС НАВЧАЄ СВОЮ МАТІР ЗАКОНОВІ МИЛОСЕРДЯ

Як було вже сказано в попередніх розділах, наша Цариця була першим і надзвичайним Учнем свого пресвятого Сина, вибрана з-поміж усіх сотворінь, як взірець нового євангельського Закону, подібний до його Автора. Згідно з тою моделлю мала були виліплена духовість всіх Святих нового Закону, оцінювані всі плоди Відкуплення. З Пресвятою Марією Воплочене Слово поступало, як вправний маляр, що розуміється на тонкощах мистецтва, що для своєї слави вкладає всі сили і здібності в єдину омріяну картину. Тому слава і святість всіх Святих, котрі без сумніву є вислідом любови і заслуг Христа (Ефес. 2, 4-5), бліднуть у порівнянні з завершеністю особистості Пречистої Діви Марії; бо всі інші Святі мають якісь хиби (І Йоан, 1, 8). Але цей одухотворений відбиток Єдинородного був вільний від усіх недостатків; перші штрихи Його пензля у Ній були більш захоплюючими, ніж послідні штрихи - у образах найвищих ангелів і Святих. Вона була зразком для всіх способів досконалення чеснот у всіх Його вибранців, і остаточною межею, до якої може дійти Христова любов до простих сотворінь. Ніхто з людей не одержав якоїсь ласки чи слави, котрої би не мала Марія. І Вона дістала все, чого ніхто інший не був би здатним прийняти.

Її незрівнянну велич дасться оцінити хоча би з того історичного факту, що на побудову цього укріпленого міста для порятунку грішників і страждущих Господь витратив тридцять літ свого земного життя, а на спорудження Христової Церкви - лише три роки. Ще й після Його Вознесення до Неба Христос продовжував укріплювати фортецю, що називається МАРІЯ, погодинно додаючи ласку за ласкою, дарунок за дарунком, благословення за благословенням, і святість до святості. Наші слова безсильні змалювати всю велич Богородиці, бо Вона зодягнена у саме сонце (Одкр. 12,1), і Її блиску не витримують наші земні очі.

Христос, наш Спаситель, почав виявляти свої плани відносно Небесної Матері зразу після повернення з Єгипту в Назарет, маючи сім літ. І на дванадцятому році Його земного життя, коли вони вернулися з Єрусалиму, наша Цариця отримала внутрішнє видіння Божественності. Найвищий просвічував Матір Воплоченого слова у справах Закону милосердя, а також - відносно місця Слова у Раді Пресвятої Тройці. Їй показали, як Бог Отець препоручив своєму Синові книгу за сімома печатями (Одкр. 5,1), якої ніхто не зумів відчинити, лише Ягня, що розпечатало її своїми Страстями і Смертю, навчанням і заслугами. А далі

Божа Матір звиділа у духу, що відповідно до декрету Пресвятої Тройці Їй першій Слово мало розказати про зміст отої книги, і Вона перша мала докладно впровадити її в своє щоденне життя; мала бути першою, щоб Йому товаришувати на зворотному шляху до Неба, котре Він відчинить для смертних. І у видінні про цю Раду Марія побачила, як тішився Її Син з такої постанови Преблагословенної Тройці.

Вона вийшла із видіння, знайшла Сина і сказала, припавши до Його стіп: "Мій Господи, моє Світло і мій Учителю! Глянь, як Твоя безвартісна Мати приготовилась сповнити Твої бажання. Прийми мене наново, як Твою ученицю і слугиню, використай мене, як знаряддя Твоєї Премудрості і власті. Здійсни зі мною те, що є приємним для Тебе і Твого Предвічного Отця." Пресвятий Син прийняв Її з гідністю і владністю Божественного Учителя і дав науку про найбільш закриті тайни. Переконливими і сильними словами Він пояснив Їй глибинне значення трудів, які возложив на Нього Бог Отець у ділі Відкуплення людини, заснування Церкви і встановлення нового, євангельського Закону. Він поновно підтвердив, що в ході виконання всіх тих високих і прихованих тайн Пречиста Діва має бути Його товаришем і співробітником, що буде збирати первоплоди милосердя; і тому повинна йти за Ним в Його важкій праці аж до Його Хресної смерті - із шляхетним і на все готовим серцем. Були Їй об'явлені ще інші священні секрети відносно Його трудів у цьому світі. Всю ту науку прийняла наша Цариця із почуттям покори, послуху, пошани, вдячності і палкої любові.

Слова Цариці

Найвищий, Котрий є самою Добротою і Щедрістю, дає існування всім сотворінням і не відмовляє нікому своєї передбачливої опіки. Він неухильно дає всім душам світло, через котре вони можуть дізнатись про Нього і про вічне життя; хіба що вони за власною свобідною волею через гріх відкинуть і притемнять оце світло, або й цілком перестануть шукати Небесного Царства. Ще більше Він щедрий для тих душ, котрим відповідно до своїх тайних суджень дає покликання до Церкви. Бо разом із ласкою Хрещення Він вселяє в них не тільки основні чесноти, що не залежать від заслуг сотворіння, але й ті - непритаманні самій ласці Хрещення, котрі звичайно заробляються власним трудом і старанням. Їх Господь роздає задармо наперед, щоб душа ставала ліпше приготовленою і ревною в дотриманні Його святого Закону. Таким душам Господь у своїй милості, в доповнення до звиклого світла Віри, дає надприродні дари знання і доброчесності, щоб вони краще розуміли євангельські тайни, і більш завзято чинили добрі діла. Для тебе Він був щедрішим у таких дарунках, ніж для премногих поколінь; і тим Він зобов'язує тебе вирізнятися взаємністю в любові, що йому належить, і впокоряти себе до пороху.

Щоб тебе належно повчити і просвітити, Я, як дбайлива і любляча Матір, хочу дати осторогу про спритність сатани у руйнуванні цих трудів Господа. З цього ж моменту, коли смертні починають уживати свій розум, за кожним з них невідступно слідують багато пильних і невсипущих злих духів. Бо як тільки душі стають здібними розпізнавати свого Бога, і розпочинати вправляння в чеснотах, впоєних при Хрещенні, дияволи з неймовірною люттю і проникливістю стараються викоренити це Божественне насіння; а якщо це їм не вдається, то пробують сповільнити його проростання і перешкодити зав'язуванню плодів, втягаючи такі особи в недобрі, безвартісні або дрібязкові справи. Отак вони відвертають думки людей від віри і надії, від здобування собі ще других чеснот, від потреби пізнавати Божі тайни про Відкуплення і вічне життя, змушують їх забувати про звання християнина. Ще більше - той ворог нівечить владу батьків над дітьми, заохочуючи і легковаження ними батьківських обов'язків, і сліпу безплідну любов до своїх потомків; також - штовхає до легковажності самих учителів.В ході шкільного навчання діти не дістають опірності проти зла, стають розпущеними і псуються через недобрі звички, затрачують поняття про доброчесність, про добрі нахили, і швидко йдуть до згуби.

Але найласкавіший Господь не забуває їх у небезпеці: для них поновлює Його святі підказки і особливу поміч. Через проповідників і служителів Він подає тим людям святу науку Церкви. Щоб втримати їх на стежині життя, Він простягає їм на допомогу святі Тайни та інші спонуки. Якщо тих, що прямують шляхом спасення, є набагато менше від блукаючих манівцями, то лише через зло і розбещеність, викохані у дитинстві. Бо дуже правильний є вислів із Второзаконня: "Які дні твоєї юності, такий буде твій старий вік." Тому демони сміліють і посилюють свій безоглядний натиск на душі саме у ранні літа людського життя. Вони надіються, що люди будуть більше і частіше грішити, якщо в дитинстві вдасться їх втягнути в малі і незначні провини. Малими проступками вони штовхають дітей в стан засліпленої певності себе; з кожним наступним гріхом відпорність душі слабне; вона уступає нечистому і стає іграшкою для своїх смертельних ворогів. Злиденне ярмо нечестивості на ній все тісніше затягується; власне беззаконня затопчує і волочить її під владою диявола від одної ями до іншої, від безодні до безодні (Пс. 42, 8). То -заслужена кара для тих, що напочатку уступають потягу до грішення. Ось так люцифер потягнув до пекла дуже багато душ. І - далі їх туди щодня скидає, у гордості повстаючи проти Всевишнього. Таким чаном, він зумів впровадити у світ свою безоглядну владу: спонукує людей забувати про смерть, Суд, Небо, пекло; зіштовхує стільки країн у пропасть темряви і протилюдських проявів різних єресей і ложних сект.

Тому стережись цеї грізної небезпеки, Моя доню; не допусти, щоб ти забула коли-небудь про Закон твого Бога, про Його вказівки і накази, про правди Католицької Церкви і науку Євангелія. Нехай один день у тебе не мине без роздумувань над цими істинами. І намовляй так само поступати твоїх черниць і всіх, хто слухає тебе. Бо твій неприятель і ворог невсипуще трудиться, щоб постепенним забуванням притемнити твоє розуміння Божого Закону. Він змагає, щоби послабити твою волю для виконання щоденної набутої практики усправедливлення перед Богом. Як знаєш, ця практика складається із актів живої віри, довірливої надії, сильної любові; всі вони виходять з покаянного і покірного серця (Пс. 51,19).