СОТВОРЕННЯ АНГЕЛІВ І ПАДІННЯ ЛЮЦИФЕРА

Причиною всіх причин є Бог, що сотворив всі існуючі речі. Його всевладна Рука дала буття всім речам і явищам у певний час і спосіб, які Він собі вибрав. Мойсей описав початок і послідовність праці Сотворення у вступній главі Буття. Оскільки Господь побажав цього, я пригадаю її початкові слова: 1. "Напочатку сотворив Бог небо і землю. 2. Земля ж була пуста і порожня, та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. 3. І сказав Бог: "Нехай буде світло!" І настало світло. 4. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог світло від темряви. 5. Назвав же Бог світло "день", а темряву назвав "ніч". І був вечір і був ранок - день перший."

Небо було сотворено для ангелів і людей, а земля, -як місце тимчасового перебування для смертних. Ангели були сотворені в Третьому Небі і в стані ласки, через яку вони перші могли заслужити собі винагороду слави. Бо хоч вони були вже частинно прославлені, Бог ще не об'являв їм свого Лиця, аж поки вони не заслужать такої ласки через підкорення Божій Волі. їх випро­бування тривало дуже коротко.

В першій стадії всі вони були сотворені і наділені ласками й дарами, як прекрасні і досконалі істоти. Вони одержали ясне поняття про сутність Триєдиного Бога і Його Закон. їм запропонували возхвалити і вшанувати Його, як їхнього Сотворителя і Господа, необмеженого в своїй суті і якостях. Всі ангели підчинилися цьому Божому розпорядженню, але з різним наставленням: добрі послухались з любові, відчуваючи справедливість цього чину, - жертвували Богові свою любов і добру волю, повірили у те, що було вище їх розуміння. Люцифер же підчинився неохоче, бо не бачив іншої можливості. Йому забракло бажання і любові творити справедливість. Хоч він ще не позбувся ласки через свою холодність і неквапливість при віддаванні Богові належної честі, його ангельські чесноти вже були в небезпеці і достатньо не промінювали.

В другій стадії ангелів повідомили, що Бог намірився створити людей - розумних сотворінь, нижчих рівнем від ангелів, щоб вони теж любили, боялись і шанували Бога, як їхнього Автора і вічне Добро. Ті сотворіння мали отримати великі ласки, і Друга Божа Особа побажала прийняти на себе людську плоть, вивищуючи її до рівня Божественності. По тій причині ангели повинні були визнати Другу Божу Особу своїм Начальником не лише як Бога, але і як Богочоловіка, відповідно возхваляючи Його і шануючи. Більше того, вони мали служити Йому і бути нижчими по гідності і обдаруваннях. Для того, щоби вони погодилися з оцим розпорядженням, їм було представлено, що іменно цей Богочоловік є джерелом ласки, яку вони вже дістали, і - слави, яку ще мають одержати; - що вони, як і решта сотворінь, є сотворені для Його прослави; - що всі розумні істоти стануть народом Божого Сина, будуть знати і шанувати Його, як свого Голову. Добрі ангели охоче підчинилися цій Божій Волі з найбільшою покорою і любовю. Але люцифер, повний зависті і гордості, не підкорився, і підбунтував своїх прихильників пристати до нього. Він переконав їх, що якраз він має бути їхнім головою, встановить уряд, віддільний і незалежний від Христа.

Тоді ж Ангелам дали третє розпорядження: вони повинні були визнати вищість над ними не лише Воплоченого Слова, але й тої Жінки, в чиїм лоні мав прийняти плоть Єдинородний Син Бога Отця; ця Жінка мала стати Царицею і Володаркою всіх сотворінь. Ріночасно Всевишній показав у видінні всім ангелам (добрим і злим), постать Пречистої Діви з досконалою людською природою, Цариці Небес, наділеної обильнішими Божими ласками й дарами, ніж вся решта сотворінь. Це про Неї писав в Одкровенні Св. Апостол Йоан: "І знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її -вінець із дванадцяти зірок".

Добрі ангели із ще більшим запалом сповнили Божу Волю, прославляючи Премудрість і чудесні діла Найвищого. Люцифер же і його послідовники сягнули ще вищого ступеня гордості і непослуху. Він несамовито змагав, щоб стати головою всього людського роду і всіх ангельських хорів; а якщо мало би статися воплочення, то щоб воно звершилось із ним. Із страшними блюзнірствами він виступив проти ухвали, що ставила його (і всіх ангелів) нижче від Матері Воплоченого Слова. З непогамованим обуренням він повстав проти Автора цих великих чудес і закликав до спротиву других ангелів, кажучи: "Несправедливі є ці накази, і кривда вчинена моїй величі. Цей людський рід, на котрий Ти, Господи, дивишся з такою любовю і так дуже прихиляєшся до нього, я буду переслідувати і знищу. На це я спрямую всю мою силу й прагнення. І цю Жінку, Матір Слова, я скину з того місця, на яке Ти намірився поставити Її. І цей план, який Ти уложив, зведу наніщо моїми руками" Це горде чванство розгнівило Господа, і щоб усмирити люцифера, Він промовив до нього: "Ця Жінка, що її ти відмовляєшся вшанувати, зітре твою голову, і Нею ти будеш переможений і знищений. І якщо через твою гордість смерть вступить у світ, то життя і спасення для смертних ввійдуть через покору цеї Жінки. Ті, що мають природу і подобу того Чоловіка й Жінки, будуть втішатися дарами й вінцями, які ти і твої послідовники згубили".

Добрі ангели побачили справедливий гнів Най­вищого супроти люцифера і, сповнені гарячим бажанням приспішити прославу Бога, попросили дозволу стати проти збунтованих ангелів.

Тоді відбулась та велика битва в Небесах, яку описує Св. Йоан у "Одкровенні": "... 7. І настала війна на Небі. Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його. 8. Та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на Небі. 9. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, - повержено на землю, і ангели його з ним повержені".