ВОПЛОЧЕННЯ БОЖОГО СИНА

Після дев'ятиденної новени Марії Його Величність об'явив всім ангелам, що пора Відкуплення настала, і що по Його приказу воно буде негайно започатковане у світі. Бо як вони вже бачили, Пресвята Марія була приготовлена і оздоблена, як майбутня Матір Месії, і піднесена до верховної гідності. Небесні духи вислухали об'яву свого Сотворителя, і з неописаною радістю й подяками за сповнення Його предвічної і непомильної Волі заспівали хвальну пісню із приспівом Сіонського гимну: "Свят, свят, свят Господь Саваот (Іс. 6,3). Справедливий і сильний Ти є, Господи, наш Боже, що возсідаєш на престолі (Пс. 113, 5) і дивишся на низьких на землі. Пречудні є всі Твої діяння, досконалі і взнеслі у Твоїх задумах."

Тим часом Божественний Князь Гавриїл сходив із Небес у супроводі многих тисяч ангелів. Посол виглядав, як юнак рідкісної краси: обличчя сяяло, постава - маєстатична, хода - вимірена, рухи -стримані, слова - вагомі й сильні; уся постать виражала ласкаву серйозність і більше Богоподібних якостей, ніж в других ангелів, яких Пречиста Діва дотепер бачила на землі. Його голову вінчала винятково пишна діадема, а одежа пломеніла барвами веселки. На грудях він ніс оправлений, дуже гарний хрест, що виявляв тайну Воплочення, про котре мав він об'явити. Все було так обчислено, щоб прикувати до себе увагу премудрої Цариці. До Неї прямувала у польоті в Назарет ціла ангельська армія.

Марія проживала у скромній хатині, а Її тісна світ­личка була майже без меблів. Їй тоді було чотир­надцять років, шість місяців і сімнадцять днів (день народження по грег. кал. Припадає на 8-е вересня; -прим. наша). Вона була гарно збудована, вища від своїх однолітків, з елегантними манерами і грацією. Личко - скоріше видовжене, ніж округле, ласкаве і прекрасне, чисте із трохи смаглявим відтінком; чоло -високе; брови - вигнуті дугою; очі - великі й серйозні, невимовної краси, з виразом голубиної ніжності, тем­ного забавлення, що впадало в зеленкувате; носик -прямий і гарної форми; уста - малі, рожеві. Один лиш погляд на Неї викликав змішані почуття радості і повз-держності: на язик просилися слова, щоб похвалити її красу, але маєстатичність Її виразу, рис і поведення змушували мимовільно до шанобливої стриманості. Кожне серце, що стрічалось з Нею, відчувало Її неземний вплив. Одежа була скромна і бідна, але чистенька, кольору темного срібла, ніби - попеляста.

Коли Небесне посольство непомітно наближалось до хатини, Марія була заглиблена в роздуми над тайнами, які Господь Їй виявив в останні дев'ять днів. І тому, що Бог Сам Її запевнив, що Його Єдинородний скоро зійде із Небес, наша Цариця раділа і промовляла в своїм серці із захопленням: "Чи це можливо, що благословенний час прийшов, в якому Слово Предвічного Отця народиться і розмовлятиме з людьми? - Що світ Його буде мати? - Що люди увидять Його в плоті? (Іс. 40, 5). - Що Його недосяжне світло засяє, щоб просвітити тих, що сидять у темряві? (Іс. 9, 1). О, хто буде достойним бачити і знати Його? О, кому буде позволено поцілувати землю, де торкнуться Його стопи?"

"Радуйтеся ви, Небеса, і утішся земле! (Пс. 96, 11). Нехай всі речі благословлять і возхвалять Його, бо вічне щастя вже близенько! О, діти Адама, поражені гріхом, і все ж таки - сотворіння Мого Улюбленого; тепер ви піднесете голови і скинете ярмо свого древнього рабства! (Іс. 14, 25). О ви, старинні Праотці і Пророки, і ви - праведні, що затримані в аді і чекаєте при грудях Авраама! Тепер ви будете потішені, і ваш такий бажаний і давно обіцяний Відкупитель більш не забариться! Нумо возвеличмо всі Його і заспіваймо хвальні гимни! О, хто буде рабинею Тої, на котру Ісайя вказав, як на Його Матір? (Іс. 7, 4). О, Емануїл, правдивий Бог і чоловік! О, ключ Давида, що має відімкнути Небеса! (Іс. 22,22). О, Предвічна Мудросте! О, Законодателю нової Церкви! Прийди, прийди до нас, о Господи, і покінчи з полоном Твоїх людей; Нехай вся плоть узрить Твоє спасення!" (Іс. 40, 5).

Ось ангели в людському виді увійшли в світлицю, де молилась Пресвята Марія. Вже вечоріло. Це був четвер, шоста година вечора. Скромна і стримана Цариця не дозволила собі розглядати Господнього ангела довше, ніж треба для впізнання. Із звичною покорою вона намірилась його вшанувати поклоном, але святий Князь не дозволив на це. Він сам низенько вклонився своїй Цариці і Володарці, в котрій мали здійснитися великі тайни Сотворителя. Святий Архангел привітав Марію і сказав: "Радуйся, благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками." Марія стривожилась при цих словах, бо завжди вважала себе незначною особою, й не знала, що відповісти; а з другої сторони Її замішання зросло, коли внутрішній голос Їй сказав, що Господь на свою Матір Її вибрав. Під час цієї хвилинної ніяковості святий Гавриїл продовжував: "Не бійся, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось зачнеш у лоні і народиш Сина, і даш Йому Ім'я Ісус. Він буде великим і Сином Всевишнього назветься." І - далі, як записано у святому Євангелії від Луки.

Пречиста Діва в духу звернулася до Господа за світлом і проводом в цій надзвичайній справі. Але на цей раз Найвищий тимчасово призупинив свої надприродні ласки й просвітлення, бо бажав, аби Марія прийняла самостійне рішення, діючи по своїй вірі, надії і любові. Полишена на власні сили, Марія запитала святого Гавриїла: "Як же воно станеться, коли я не знаю і не можу знати мужа?" І знову внутрішньо пригадала Богові про свій обіт невинності й заручини у Небі.

Святий Князь відповів: "Пані, то є легко для Божественної сили зробити Тебе Матірю без спів-ділання мужа. Святий Дух зійде на Тебе і сила Всевишнього Тебе отінить; тому й Святе, що наро­диться, назветься Син Божий. Ось Твоя родичка Єлисавета - вона також в свої неплідні роки зачала сина, і це є шостий місяць від її зачаття; нічого бо немає неможливого у Бога. Він, що дозволив неплідній зачати, може вчинити, щоб Ти, Пані, була Його Матірю, і зберегла свою невинність і чистоту."

Тими і багатьма іншими словами, посиланнями на пророцтва і обітниці у Святому Письмі, нагадуваннями про безмежну силу Найвищого Небесний посол намагався перемогти вагання найпокірнішої Цариці взяти на себе таку високу гідність. Але її премудрість, розсудливість і святість були більші, ніж в усіх ангелів. Вона не спішила з відповіддю, бо розважувала всі можливі наслідки Її згоди на перебіг подій, зв'язаних із приходом Месії у світ; ними були: сповнення обітниць Пресвятої Тройці, наймиліша для Бога жертва Єдинородного, відімкнення Небесної брами, перемога і тріюмф над пеклом, Відкуплення людського роду, заспокоєння вимог Божої справедливості, встановлення нового Закону милосердя, прослава людей, ликування ангелів. Одним словом, Вона зважувала все, що в'язалось із Воплоченням Єдинородного від Отця, Котрий мав прийняти вид слуги для людей у її дівичому лоні. (Фил. 2, 7).

Дивні є шляхи Божого Провидіння, коли доля таких величних звершень віддається в делікатні ручки найпокірнішої Дівиці. Але Всевишній бажав, щоб Вона своєю свобідною невимушеною волею увінчала тріюмфом Його незрівнянні труди над її непорочним сотворенням і освяченням, і щоб ми завдяки Марії отримали наше спасення. Ця сильна духом Жінка обміркувала всесторонньо і подрібно обов'язки і гідність Божої Матері, спостерегла таємні дороги Господнього милосердя, обсудила з Архангелом

Гавриїлом маєстат цих Божественних тайн. Вона озброїлась в хоробрість. Її чиста душа була унесена почуттям захоплення, пошани і найсильнішої любові до Бога. Її серденько стало битись із такою силою, що витиснуло з себе три краплини крові, які знайшли свою дорогу до місця зачаття у лоні. Із саможертвенною покірністю Вона схилила голову, злучила молитовно ручки і вимовила: "Нехай мені станеться по Твоєму слову." (Лука 1, 38).

І в той же момент сталися чотири речі.

- Із цих трьох краплинок крові, які надлюдська любов до Бога витиснула з Маріїного серця, силою Святого Духа було створене Пресвяте Тіло Ісуса.

- Рівночасно для цього тіла Бог сотворив душу, так як і для всіх людей.

- Ця душа воз'єдналася з Тілом, щоб дати початок досконалій людині.

- Божество злучилося з людиною в Особі Слова, сформувавши Ісуса Христа, правдивого Богочоловіка, нашого Господа і Відкупителя.

Це сталося навесні, двадцять пятого березня, коли зорився світанок, в ту саму годину, коли був сотворений наш перший батько Адам, в році Божому 5199 від Сотворення світу. (Також відповідно з цими датами в місяці березні був сотворений світ, рослини й дерева зацвіли і зародили, і були би плодоносили без перерви, якби гріх не змінив усю природу.)

Божественне Дитя почало розвиватись в Матірному лоні, як і всі людські діти, - з материнського матеріалу і крові, але з двома суттєвими відмінностями. Перша: безгрішність Марії звільняла її саму і Дитятко від неприємних для Неї і шкідливих для плоду забурень організму, які терплять інші жінки через первородний гріх; друга відмінність: поживні речовини, кров і настроєві імпульси, що передаються дитині від матері, в цьому випадку були видозмінені і досконало очищу­вані Її постійними і взнеслими вправами в добро­чесності, особливо - в любові до Бога. Наприклад, ангели дивувались, спостерігаючи, як звичайнісінький акт приймання їжі для Марії ставав молитовним актом, бо Вона неустанно пам'ятала, що своєю поживою викормлює Божого Сина-Месію.

А душа Дитятка Ісуса з першої миті сотворення побачила і розпізнала Бога в Його сутності, і те - яким чином Божество злучилось з Його пресвятим людським Тілом. Душа Христа зрозуміла неповноцінність і нижчість людської природи в порівнянні з Богом, упокорилася до крайніх меж, і воздала подяки незмін­ному Богові за те, що сотворив ту душу і зробив її Богоподібною. Душа Дитятка усвідомила також, що Його пресвяте Тіло було створено для майбутніх страждань і Відкуплення, і зразу ж пожертвувала себе Богові Отцю за людські гріхи, дякуючи Йому за ласки від себе і від імені усіх людей. Дитя також пізнало свою Матір, Її невинність і святість. Воно тішилось своїм чистим помешканням-кивотом, дякувало Богові за цю найдосконалішу з усіх сотворених істот, за всі даровані Їй ласки. З першої хвилини свого існування в лоні Матері Ісусик став молитися за свою пресвяту Матір і святого Иосифа, свого земного прибраного батька. Ці акти упокорення, любові до Бога, віддавання себе на жертву для відкуплення людей, подяки й молитви - були достатні і разом, і кожен зокрема, щоб відкупити цілий світ. Вистачав навіть сам акт послуху, якому піддало себе Слово, одягнувшись у вразливу на терпіння людську плоть. Але безмірна любов Богочоловіка до людського роду не могла зупинитися на півдорозі. Бог полюбив людей до кінця (Йоан 13, 1). Його ціллю було втратити своє життя в стражданнях на хресті, щоб дати нам примір любові, про яку ні ангели, ні люди навіть не здо­гадувались. І якщо в перший же момент свого прибуття у світ Він так безмірно збагатив його, то які скарби своїх заслуг Він мусів був залишити для грішного світу, коли покинув його після тридцяти трьох літ умертвлень, трудів, після Страстей і смерті на Хресті?! Отже, якщо ми, невдячні, не вміємо віддати Йому належне, як нашому Відкупителеві, то принаймні слухаймо Його, як нашого Учителя, що дарував нам вічне життя і волю, - як Провідника, що освічує нам шлях до правдивого щастя.

Невдовзі після Зачаття Пречиста Діва Марія отримала нове видіння, в якім Пресвята Тройця ясно й виразно відкрила їй тайну воз'єднання Божої і людської природи в Особі предвічного Слова, затвердила її в гідності і правах Божої Матері. Тут Марія настійно попросила у Всевишнього опіки й проводу, щоб Вона достойно сповнила свою службу Матері Єдинородного від Отця. Господь Їй відповів: "Моя Голубко, не бійся, бо Я пособлятиму тобі і буду тебе вести, причинюючись до усіх речей, що необхідні для служіння Моєму Єдинородному Синові."

Після виходу з екстази наша Цариця найперше припала до землі і прославила свого найсвятішого Сина, Бога і людину, зачатого в Її дівичім лоні. Бо на своїй службі Найвищому Вона усяку справу виконувала точно, і до найменших дрібниць. З тої пори і надалі Вона відчувала у своїй душі і цілій істоті освячуючий і блаженний вплив Її пресвятого Сина.

Слова Цариці

Моя найдорожча доню. Багато разів Я звірялась тобі і виявляла любов, котра палає в Моїх грудях. Бо бажаю, щоби вона запалала в твоїх, і щоб ти скористала з науки, яку тобі даю. Щаслива та душа, котрій Найвищий об'являє свою святу і непомильну Волю; але ще більш щасливий і благословенний той, хто приводить у дію те, чого навчився. У різний спосіб Бог показує смертним дороги і стежки до вічного життя: через Євангеліє і Святе Письмо, через Святі Тайни і закони святої Церкви, через писання і примір Святих, а особливо - через послух, що належиться вказівкам служителів Церкви, про котрих Його Величність сказав: "Хто слухає вас - слухає Мене." Бо слухати їх є те саме, що слухати Господа. Коли ти будь-яким із цих способів прийдеш до пізнання Божої Волі, то бажаю, щоб твої покора й послух отримали крила, і подібно до воздушного польоту чи найшвидшого сонячного променя - поспішили виконати Її і, таким чином, сповнити бажання Бога.

Помимо цих засобів навчання Найвищий має ще інші, щоб спрямовувати душу. А іменно: Він доводить до них свою Волю в надприродний спосіб, і виявляє їм багато тайн. Цей вид навчання має багато ступенів; не всі вони надаються для всіх душ; бо Господь розподілює своє світло мірою і вагою (Мудр. 11,22). Часом Він наказами промовляє до серця й почувань; в іншу пору -поправляє порадами й наукою; деколи Він побуджує серце, щоб воно Його питалось; в інші рази - Він підказує виразно, чого бажає, щоби душа зворушилась і сповнила те, що треба; знову ж таки - Він може показати, як в дзеркалі, великі тайни, щоб їх побачив і пізнав розум і полюбила воля. Але це величне і без­граничне Добро завжди є ніжним в наказуванні, потуж­ним - в наданні потрібної для послуху помочі, справед­ливим - у своїх приказах, скорим - в залагодженні обставин, - так щоб люди могли Його послухати, незважаючи на перешкоди на шляху виконання Його пресвятої Волі.

При прийманні цього Божественного світла, Моя доню, Я хочу, щоб ти була дуже пильною, скорою і докладною, щоби його впроваджувати в діло. Аби почути цей делікатний голос Господа у духу, треба відчищувати душу від земної нечулості і жити повністю духовим життям; бо тілесна людина не сприймає взнес­лих речей Божественності (І Кор. 2, 14). Отже, будь уважною щодо Його тайн (Іс. 34, 16) і забудь про все, що назовні. Слухай, Моя доню, і прихили твоє вухо; звільнись від усіх видимих речей (Пс. 45, 11). І щоб ти була ретельною, вирощуй в собі любов; бо любов - це вогонь. А він не буде діяти, поки не приготується мате­ріалу. Тому нехай твоє серце буде завжди відповідно настроєне і приготоване. Коли тільки Найвищий попросить тебе чи дасть що-небудь зрозуміти відносно добробуту душ, особливо - в справах їх вічного спасен­ня, посвячуй себе цьому без останку. Бо вони є куплені за незмірну ціну Крові Ягняти і Божественної любові. Не допусти, щоби твоя скромність чи боязливість пошкодили цій справі; але переможи страх, що в'яже тебе. Бо якщо ти сама є маловажна й малокорисна, то зате Найвищий є багатий, потужний, великий, і сам здійснить всі потрібні речі. Твоя моторність і любов не лишаться без нагороди, хоч Я воліла би, щоби єдиною спонукою для тебе було бажання твого Господа.