НАВЕРНЕННЯ СВЯТОГО ПАВЛА

Св. Павло перед своїм наверненням виділявся з-поміж других в юдаїзмі з двох причин: власною вдачею і - сприянням диявола. Народжений як Савло, він був щирої натури, великодушний, шляхетний, діяльний, хоробрий і стійкий. Досягнув успіхів в науках, як відданий і славний законовчитель. Але насправді, як і багато жидів, знав закон Мойсея лише поверховно, не розуміючи його глибини і духа.

Його чесна вдача не допускала навіть гадки, щоб підступом боротися проти апостолів, хоч це йому підповідав люцифер. Вважав також він нижчим гідності, аби піднести руку на Пречисту Діву Марію, чи навіть Її вбити, як планував диявол. Він шанував Христову Матір, і як просто жінку, і як шляхетну мужню жінку, варту благоговіння; бо він спостеріг і подивляв Її витримку під час Страстей і Смерті Відкупителя. І -навіть співчував Її терпінням, що стали знаними усім. Тим не менше, він завзято прагнув піднести жидів на явну і нещадну боротьбу з новою Церквою, щоб знищити її укупі з іменем Христа із Назарету.

Поскільки дракон і його когорти не зуміли переломити впертості Савла, вони рішили задоволитися тим, що він сам постановив, і всіми силами сприяти його діям. У той же день, коли почалось переслідування Церкви, чорти тримали в пеклі ще одну нараду, де обмірковувалося питання, як найкраще можна би захоронити здоров'я і життя тої безцінної для них людини. Пекольні сили добре знали, що проти Божої Волі вони не мають влади ні над життям, ні над добробутом людей. І все-таки - чинили намагання себе зробити опікунами і лікарями Савла, щоб через ними навіяні поради він став завбачливим і чуйним щодо свого здоров'я. У гадці навіть не було у них, що цей Савло причиниться невдовзі до їх власної нищівної поразки. Ось так діє Божа премудрість, щоб диявол, обманутий своїми лихими розумуваннями, впадав у власні капкани, і всіми своїми підступами приводив до сповнення непереможну Божу Волю.

Ось так наверненню Павла судилось бути славним і чудесним. З тим наміром Господь дозволив, аби по смерті диякона Стефана сатана під'юдив Савла піти до первосвященників із лютими погрозами проти учеників Христа, що розпорошились з Єрусалиму, і - просити дозволу привести їх назад в Єрусалим, як в'язнів (Діяння 9,11). Для цього підприємства Савло пожертвував свою цілу особу і маєтність, і навіть - само життя; на свій кошт і безоплатно він започаткував свої подорожі, щоб новий Закон, проповідуваний учнями Розп'ятого, не взяв гору над Законом його предків. Первосвященник із дорадниками радо погодились, негайно дали повноваження йому, а особливо - до Дамаску, де згідно з чутками перебували деякі втікачі з Єрусалиму. Для подорожі були найняті судові виконавці і супровідний загін вояків. Але найчисельнішим ескортом Савла були невидимі легіони пекольних бісів, які прийшли йому на поміч, щоби вогнем і кровю поставити кінець Христовій Церкві. У цьому Савло і люцифер були однодушні.

Але для Цариці Неба і землі не існувало таємниць. Бо й учні Їй про все оповідали. І сама Пречиста своєю премудрістю і внутрішнім видінням проникала в саму суть подій, в думки і замисли людей і демонів. Віддавна знала Божа Матір, що Савло має стати великим апостолом Ісуса і проповідником серед поган. Але як посилилось гоніння Церкви, а Христові учні зажурились і стали знеохочуватися до праці, Пречиста Богородиця так само засмутилась, що відтягається навернення Савла. Новими усильними молитвами Вона почала благати Господа про добробут Церкви і навернення її гонителя.

Ісус допустив, аби преблагословенна Матір аж до болю, до непритомності стривожилася за добробут

Церкви, але в кінці (як ми то розумієм), не зміг опертися любові, яка зранила Його серце. Він утішив і привів Її до себе такими словами: "Моя Мати, вибрана з-поміж усіх творінь. Нехай без затримки здійсниться Твоя воля. Я вчиню з Савлом, як Ти просиш, і так його переміню, що з цієї хвилі він стане оборонцем Церкви, яку переслідує, і проповідником Моєго Імені і слави. Тепер візьмусь, щоби прийняти його негайно в Мою дружбу й ласку."

Господь зник з очей, лишивши Пресвяту Богородицю затопленою ще в молитві і - з ясним баченням усього, що незабаром мало статись. Скоро опісля Господь появився Савлові на гостинці біля Дамаску у сяючім облаку посеред незмірної слави; і Савло моментально був залитий Божественним світлом зовні і внутрі; а його серце і відчуття стали цілком обезвладнені (Діяння 9, 4). Він впав зненацька із коня, і голос з висоти сказав: "Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене?" Розгублений і в переляку він відповів: "Хто ти, Господи?" Одвіт був: "Я - Ісус, котрого ти переслідуєш; тяжко тобі бити ногою проти рожна Моєї всемогутності." Знов Савло відказав із ще більшим страхом і тремтінням: "Господи, що Ти наказуєш і бажаєш вчинити зі мною?" Супутники Савла чули ті питання і відповіді, хоч не бачили Спасителя. Вони звиджували тільки сяйво, були налякані і приголомшені таким нечуваним випадком.

Це чудо перевершувало все, що перед тим ставалось в світі. Бо Савло не лише був на землі горілиць, осліплений і так знеможений, що був би згаснув, якби Божественна сила не підтримала у ньому життя. Уся його сутність, його "Я" змінились глибше, ніж це було, коли з нічого він став існувати у своєму зачатті; сталася зміна в ньому ще більша, ніж це буває при переході від темряви до світла, чи - від найнижчої землі до щонайвищого Неба. Бо з демона він став перемінений на особу одного з найвищих і найревніших серафимів. Так Божа Премудрість і всемогутність тріюмфували над люцифером і його демонами: задля заслуг Страстей і Смерті Ісуса, нашого Спасителя і Відкупителя, цей дракон і його злоба мали бути переможені людською природою мужа, в котрому наслідки Божої ласки і Відкуплення були у повній протилежності до гріха люцифера з усіми його наслідками.

Ось так то трапилось: в той сам короткий час люцифер через гордість перемінився з ангела на чорта; а - всемогутність Господа перемінила Савла із диявола у ангела у Божій ласці. І ще: в ангельській природі найдосконаліша вродливість перетворилася в найгіршу гидоту, а у людській вдачі - Бог змінив найбільшу збоченість в найвищу моральну досконалість. Люцифер, як противник Бога, спустився з Неба до найглибшої безодні землі, а людина вознеслась, як приятель Бога, з землі до найвищих Небес.

Скажемо ще більше. Божий тріюмф не був би вистачальним, якби Господь не дав Савлові більше, ніж люцифер втратив. Бо люцифер, хоч він відпав від надзвичайно великої ласки, не мав ніколи блаженного видіння, ні не заслуговував на нього, отже - не міг втратити те, чого не мав. А Савло, чи Павло, як згодом він був названий, лиш тільки відчинив себе для Божої ласки, то негайно став ясно бачити Божественність, хоч це видіння наближалось до нього постепенно.

Повержений на землю, Савло повністю обновився Освячуючою ласкою і другими усвоєними дарами; всі духові здібності зістали поправлені і насвітлені. В такому стані він був піднесений до третього Неба. Він признавався сам, що не відав, чи це було у тілі, чи тільки в духу (II Кор. 12,4). Там він ясно, хоч і побіжно звидів Божественність в Її безконечній досконалості, розпізнав містерію Воплочення і Відкуплення, всі тайни закону милосердя і побудови нової Церкви. Він побачив виняткове благословення його оправдання і заслугу молитви за нього Св. Стефана. А також - усвідомив собі, як молитви Пречистої Діви Марії прискорили його навернення, і як Її заслуги, додані до Христових, вчинили його сприйнятним для очей Предвічного Бога. З цієї години і надалі він переповнився вдячністю, найглибшою пошаною і почитанням для найдостойнішої Цариці Неба, чию гідність він тепер завважив, і розглядав Її, як свого рятівника. У ту ж годину йому дали зрозуміти, що він покликаний є до апостольської служби, де буде двигати труди, терпіти аж до смерті. Іще багато інших тайн йому відкрили, але він не міг переповісти їх. У відповідь Савло офірував себе, як жертву Божій Волі в усіх ділах, що й підтвердив він потім усім своїм життям. Пресвята Тройця прийняла цю офіру з його уст, і у присутності Небесного усього Двору урочисто назвала і призначила Савла учителем і проповідником поган, що мав понести по цілому світі Ім'я Найвищого. А згодом осліпленого Савла супутники доставили в Дамаск.

На третій день після навернення Савла Господь промовив у видінні до Ананії, одного з учнів, що жив тоді в Дамаску. Господь сказав йому піти до дому чоловіка, що звався Юдою, і стрінутися там з Савлом із Тарсу, що буде у той час молитись. Наляканий Ананія відрік: "Господи, я маю вісті про того чоловіка, що переслідував Твоїх святих в Єрусалимі, і спричинив велику різанину їх в Єрусалимі; і ненасичений оцим, прийшов тепер з листами від первосвященників, щоби хапати всякого, хто закликає Твоє святе Ім'я. Чи ж Ти пішлеш таку просту овечку, як я, шукати за вовком, що хоче її з'їсти?" Господь так відповів йому: "Іди, бо той, кого ти Моїм ворогом вважаєш, посудиною вибраною є для Мене, що Моє Ім'я понесе по царствах і країнах всіх, і - до дітей Ізраїля. Я можу, як і годиться, передати йому, скільки він терпітиме ради мого Імені." Тут учень зразу був сповіщений про все, що сталось з Савлом під Дамаском. А рівночасно Савло теж отримав видіння, що його навідає Христовий учень Ананія, що покладанням рук йому відновить зір.

Ананія знайшов Савла затопленого у молитві, і так заговорив до нього: "Брате Савле. Наш Господь Ісус, що появився тобі під час подорожі, посилає мене, щоб ти міг відзискати твій зір і - наповнитись Святим Духом." Він прийняв Святе Причастя з рук Ананії, зміцнився і віджив, воздаючи подяки Автору всіх цих благословень. Тоді - підкріпився їжею, якої не торкався цілих три дні. Якийсь час Павло перебував ще у

Дамаску, спілкуючись і розмовляючи з учениками. Він падав в ноги їм, аби вони йому простили, і благав, щоб прийняли його до себе, як найпосліднішого брата і слугу. За їх порадою він вирушив до синагог в Дамаску привселюдно проповідати Христа, як Месію і Відкупителя світу; чинив те з такою вервою, мудрістю й запалом, що у замішання привів невіруючих жидів. Всі дивувались з несподіваної зміни і, - спантеличені, казали: "Чи це не той, що в Єрусалимі розправлявся вогнем й мечем з усіми, що кликали те Ім'я? Хіба він не прийшов, щоб вести їх, як в'язнів, до первосвященників із того міста? Що це за зміна, яку ми в ньому бачим?"

А Св. Павло дужчав із кожним днем, і все переконливіше проповідав перед зібраннями жидів і іноплемінних. Тому вони змовлялися пізніше, щоб його убити, про що опісля я згадаю. Чудесне навернення Св. Павла мало місце один рік і місяць по замученні Св. Стефана, двадцять п'ятого січня, в той самий день, в якому Церква обходить це свято. Сталось то на тридцять шостий рік від часу народження нашого Господа. Преблагословенна Богородиця, як всевладна Цариця Неба і землі, мала великі заслуги у його наверненні, і першою від імені людей вознесла найпалкіші подяки Найвищому за це Його велике чудо і добродійство для святої Христової Церкви.

Слова Цариці

Моя доню. Ніхто із вірних не повинен сумніватись, що Найвищий міг був притягнути й навернути Св. Павла, не удаючись до таких чудесних виявів Його безконечної потуги. Але Він використав їх, щоб показати людям, наскільки Він всеблагий, щоб їх прощати й підносити до своєї дружби і благовоління; також - щоби навчити їх прикладом цього великого апостола, як треба співпрацювати і відповідати на Його поклик. Багато душ Господь пробуджує і підштовхує своїм натхненням і допомогою. Многі відгукуються і знаходять оправдання через Тайни Церкви. Але не всі витримують в своєму оправданні, а ще менше число -зростає в ньому чи змагає до досконалості: починаючи в дусі, вони заспокоюються і - кінчають в тілі. Причиною браку в них витримки у ласці і - повернення до гріха є те, що не наслідують вони духа в Св. Павла у хвилю його навернення, коли він вигукнув: "Господи, що Ти наказуєш і бажаєш вчинити зі мною?" Якщо дехто з них висловлює устами таке почуття, то воно не є з цілого серця, і завжди такі затримують дещо із любові до себе, до почестей, до посідання, до чуттєвого задоволення, чи - до деяких різновидів гріха і, таким чином, знову спотикаються й падуть.

Але той апостол був істинним прикладом наверненого світлом ласки; і не лишень тому, що перейшов від скрайнього гріха до чудесної ласки і дружби із Богом; - але й тому, що він до своїх граничних меж співділав із закликом Бога, відходячи раз і назавжди від всіх своїх лихих наставлень і шукання себе, віддаючи себе цілком у розпорядження Божої приємності і Волі. Це повне самозаперечення і піддання під Божу Волю вміщається в отих словах: "Господи, що Ти бажаєш вчинити зі мною?" І в них було, поскільки те залежало від нього, усе його спасення. Коли він вимовив їх з усією щирістю сокрушеного і покірного серця, то зрікся своєї волі і піддався Господній, постановив із даного моменту і надалі не допускати, щоб котра-небудь із його розумових чи чуттєвих спосібностей служила тваринному чи чуттєвому життю, на яке він був зблудив. Він віддав себе Всевишньому на службу у будь-якому виді чи керунку, котрі об'являться йому, як Божа Воля, готовий виконати її без затримки і запитань. І він негайно став ділати, ввійшовши в місто і слухаючи наказу Господа, що був переданий через ученика Ананію. Тому що Найвищий знає тайни людського серця, Він побачив, з якою щирістю св. Павло відповів на Його поклик, підкорився Його Божественній Волі і планам. Бог не тільки прийняв його з найбільшим задоволенням, але з надвишком помножив йому ласки, дари і благовоління; Павло їх заслужив і отримав тільки через повне погодження з бажаннями Господа.

Відповідно до цих істин, Моя доню, бажаю, щоб ти вповні здійснювала Мої часто повторювані накази і упімнення, щоб ти забула про видиме, позірне і облудне. Повторюй дуже часто, і більше серцем, ніж устами, -оті слова Св. Павла: "Господи, що Ти бажаєш вчинити зі мною?" Бо як тільки ти почнеш робити що-небудь за твоїм власним вибором, то не буде правдою, що ти шукаєш виключно Господньої Волі. Інструмент не має жодного спрямування чи дії, крім тих, котрі надасть йому майстер; а коли би мав свою власну волю, то міг би опиратись і діяти протилежно до волі того, що це знаряддя уживає. Те саме відбувається між Богом і душею: бо якщо вона леліє яке-небудь власне хотіння незалежно від Бога, то буде ополчуватися проти вдоволення Господа. А тому, що Він не нарушає свободу дій, даровану людині, то дозволить тим діям збивати людину з путі, якщо вона сама приймає рішення без звернення за вказівкою до свого Сотворителя