ПРО ЧЕСНОТУ ЛЮБОВІ У ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ

Найвидатніша чеснота любові є панею, царицею, матірю, життям і окрасою всіх інших чеснот; вона рядить ними, приводить їх у рух, спрямовує до остаточної і правдивої мети, веде до граничної досконалості, береже їх і спонукує зростати, просвітлює і освячує другі чесноти. Без любові вони стають маловартними, притемненими, отяжілими, неврожай­ними. Любов є ласкава, терпелива, ніжна, без сопер-ництва, зависті, напасливості, бажає - не громадити до себе, а - з готовністю все віддавати, є джерелом всього доброго й не мириться із злом (І Кор. 13,4). О, чесното понад чеснотами і найбільший скарбе Небес! Ти одна володієш ключами від раю. Ти є світанком непроми-наючого світла, сонцем вічного дня, очищаючим вогнем, п'янким вином, нектаром радості, солодощами, що насичують без набридання, світлицею спочинку для душі, остаточною в'яззю з Богом (Йоан 17, 21), тою ж самою, що єднає Бога Отця з Сином, а Їх Обох - із Святим Духом.

Задля шляхетності цієї чесноти наш Бог і Господь побажав, щоб Його звали Любовю (І Йоан 4, 16). Бог є любов, бо на відміну від моральних чеснот віри і надії, чеснота любові одинока є сутністю взаємин - співділа-ння і взаєморозуміння Трьох Божих Осіб у єдиній і нерозривній Пресвятій Тройці. Віра і надія с Божим даром, що призначений лише для смертних, як засіб осягнення чесноти любові і наближення до Бога.

Поза Господом Богом найповнішим втіленням чесноти любові є Пресвята Марія. Перед віками була вибрана Богом та Істота, любов і прив'язання Котрої до Сотворителя мали перевищувати ці якості в усієї решти людства. Вона одинока наслідувала в любові Сонце справедливості - свого пресвятого Сина. Марія любила Бога за те, що Він - Бог, чисто, запально, саможертвенно, без всяких побічних міркувань і розрахунків, і всіх людей - заради Бога, і подібно до Нього - без думки про людську взаємність і вдячність. Своєю любовю Вона прикрашала Небо й землю, і всі гідні речі, що існують поза Богом.

Досконала Божественна любов у цьому світі могла заіснувати лише в Ній. Вона надолужила весь людський довг любові до Бога в ту пору, коли всі люди ні не сплачували цього боргу, ні навіть не мали поняття про його розміри чи значення. Ця любов зобов'язала Бога Отця пожертвувати свого Єдинородного Сина задля Неї і для Відкуплення цілого світу.

Ось тому Святий Дух називає Марію матірю прекрасної любові (Екл. 24, 24). Ці слова також означають, що Марія є Матірю Того, Хто є нашою найсолодшою любовю, - Ісуса, нашого Господа і Відкупителя. Тому то й всі Святі є тільки окремими променями того Сонця, струмками, що вибігають з цього океану любові до Бога.

Джерелом любові нашої Княжни Марії були, зокрема, Її видіння Бога. Через них Вона пізнала, як слід любити Бога усіми силами душі. І можливо, що якби Господь не передбачив, що серед смертних народиться Марія, наша Цариця, то Він був би не дав Заповіді любові до Бога у нам відомій формі.

О, нвйсолодша і найчарівніша Мати прекрасної любові! Нехай усі народи пізнають Тебе, всі покоління - благословлять Тебе, всі сотворіння - величають і хвалять Тебе! Ти одинока - досконала, улюблена, вибрана Матір несотвореної Любові. Вона створила Тебе й вибрала, щоб Ти світила немов сонце в Твоїй прекрасній і бездоганній любові! Підійдімо ми, нещасні діти Єви, до цього сонця, щоб засвітитися і спалахнути. Приступімо до цієї Матері, щзоб знову народитись у любові. Приходьмо до цеї Вчительки, щоби навчила нас найвищої любові. Бо порівнянно з Богом всі другі цінні речі є безвартісні, кожна краса є невродливістю; і все, що для плотських очей є великим і гідним уваги, стає тоді нікчемним і безвартісним.

Слова Цариці

Моя доню. Якщо в материнському прив'язанні Я хочу, щоб ти йшла за Мною й наслідувала Мене в усіх інших чеснотах, то тим більше - Я виявлю тобі Моє бажання, щоб ти слідувала за Мною в чесноті любові; бо вона є метою і вінцем всіх інших чеснот. Бажаю, щоб ти з напруженням всіх сил досконало відтворила в своїй душі усе, що навчилась про Мою любов. Засвіти світильник твоєї віри й розуму, щоби знайти цю драхму безмежної вартості (Лука 15,8), і коли знайдеш її, забудь усе і погорди усім, що є земне і нетривке. Обдумуй знов і знов, розважай і бери під увагу ті невимірні підстави і причини, що чинять Бога любим понад усі другі речі. А щоб бути певною, що ти насправді Його кохаєш бездоганно, шукай у собі за наступними познаками і наслідками тої любові:

Чи твої думки і розважання постійно зосереджуються на Богові; - чи Його накази і поради не викликують у тебе відрази або нехіті; - чи боїшся Його образити; -чи зразу стараєшся Його перепросити за образу; - чи переживаєш, коли Його ображають і раділа би, якби всі сотворіння служили Йому; - чи хочеш і чи тобі є мило безнастанно говорити про Його любов; - чи насолоджуєшся в думках Його присутністю; - чи тобі сумно, коли за Нього забуваєш і коли відчуваєш, що Його немає біля тебе; - чи любиш те, що Він любить і чи маєш огиду до того ж, що й Він; - чи намагаєшся притягати всіх до приязні з Богом і до Його Милосердя; - чи молишся із впевненістю; - чи із вдячністю приймаєш Його ласки; - чи не марнуєш їх, а використовуєш на добро, для Божої честі і слави; - чи стараєшся подавити у собі всі відрухи пристрастей, котрі стримують тебе, чи заважають любити Бога й працювати над доброчесністю.

Ця чеснота вимагає такої послідовності: любити Бога понад усі сотворіння, тоді - себе і того, що найближче від нас, тобто - нашого ближнього. Бога муситься любити всіми помислами - без обману, цілою волею - без застережень чи роздвоєння, усім умом - не забуваючи, не допускаючи спадів, недбальства й неуваги. Ця любов до Бога не повинна мати ніяких побічних мотивів, бо Його треба любити тільки заради

Нього; - тому що Він є найвище Добро, найдосконаліша доброта і святість. Така любов заставляє сотворіння любити себе й свого ближнього, бо обоє належать до того самого Бога, від Котрого виводять своє походження, життя і діяльність. Той, що справді любить Бога заради Нього Самого, буде любити все, що від Бога; і все те певним способом сприяє великодушності тої людини. Стаючи милосердною, та людина розглядає ближнього, як твір і знаряддя Бога, чи це друг чи неприятель. Милосердний бачить лише те, що Боже, і -що у других людях має відношення до Бога, без значення, чи ближній є приятелем чи недругом, добродієм чи напасником. Він бере під увагу тільки відмінності індивідуальних часток в Божій ласці, і відповідно з цим мірилом любить все у Бозі і для Бога.