СОБОР АПОСТОЛІВ

По смерті нещасного Ірода первісна Церква в Єрусалимі певний час тішилася відносним спокоєм і благодаттю через заслуги і опіку Пречистої Діви Марії. У ту пору святі Варнава і Павло успішно проповідали в містах Малої Азії: Антіохії, Лістрі, Пергу та інших, як згадує св. Лука у "Діяннях апостолів". Св. Петро, утікши від Ірода з в'язниці, перебував в іншій частині

Малої Азії, і безвідмовно керував усією послушною йому Церквою. Між іншими турботами йому прийшлось вирішувати справу про згідність деяких наук і діянь апостолів Павла і Варнави із звичаєм обрізання і законом Мойсея взагалі. Апостоли і ученики з Єрусалиму благали Намісника Христа, щоб він вернувся до святого міста, уладив суперечку і навів порядок. На тій самій підставі вони подали йому просьбу, щоб Пресвята Мати Ісуса вернулася до міста; бо за Нею усі тужили, і вірні сподівались, що Її присутність укріпить Церкву. Святий Петро постановив вернутися в Єрусалим, і перед подорожжю написав Цариці Неба і землі такого листа:

"До Марії, Діви, Матері Бога.

Петро, апостол Ісуса Христа, Твій слуга і слуга слуг Бога.

Пані. Серед вірних піднеслися деякі сумніви і незгоди відносно вчення Твоєго Сина і нашого Відкупителя, чи слід в зв'язку з Його науками дотримуватися ста-ринного закону Мойсея. Вони від нас бажають знати, що є правильно, і щоб ми ствердили їм, що ми чули з уст Божественного Вчителя. Для того, щоб порадитись з моїми братами апостолами, я відправляюся тепер в Єрусалим. І для потіхи усіх, і задля Твоєї любові до Церкви ми благаємо Тебе так само прибути до того міста, де з часу смерті Ірода юдеї є більш спокійні, а вірні - чуються вільніше. Безліч послідовників Христа хочуть бачити Тебе, і потішитися Твоєю присутністю. Коли прибудемо в Єрусалим, ми повідомимо всі інші міста, і при Твоїй допомозі буде встановлено, що відповідатиме потребам святої віри і досконалості закону милосердя."

Божа Матір у своїй незрівнянній неземній покірності і послуху для того, хто на землі заступав її Божественного Сина, передала цей лист для прочитання святому апостолові Йоану. Йоан же, прочитавши лист, спитав, що відписати Христовому Намісникові Церкви. І знову ж Пресвята Марія, як бездоганний примір і вчителька святої досконалості в великих речах і малих, лишила вільну руку своєму настоятелеві, відповівши: "Мій сину і наставнику, ти устроюй все, що належить; бо Я, як твоя слугиня, послухаю." Євангелист відповів, що йому здається найкращим послухати святого Петра і повернутися негайно в Єрусалим. "Добре є і випадає послухати главу Церкви" - відповіла Пречиста Діва Марія. - "Давай, навіть вже готуватись до від'їзду."

Отже святий Йоан пішов зробити приготування у дорогу. А на його просьбу Божа Матір зібрала разом жінок, Її знайомих і учениць в Ефесі, щоб попрощатись і повчити їх, як мають зберігати свою святу віру.

В день від'їзду найпокірніша із покірних попросила у святого Йоана благословення, і вони рушили в дорогу, проживши в Ефесі два і пів року. Залишаючи своє помешкання, наша Цариця побачила всю свою тисячу ангелів, що вишикувалися загонами у повній бойовій готовності. То був знак, що Її чекає змагання із великим драконом і його приспішниками. Ще заки вони дісталися до моря, Пречиста Діва звиджувала вже, як роїлися незліченні пекольні легіони, стрічаючи Її в різноманітних і застрашуючих видах; а в їх середині виступав дракон семиголовий, жахливий і більший від їхнього судна, і так несамовито лютий і огидний, що було мукою навіть дивитися на нього. Проти таких загрозливих духів Цариця кріпилася твердою вірою і палкою любовю до Бога, повторяючи слова із псальмів, і висловлювання Її Божественного Сина. Вона наказала, щоби святі ангели їй допомагали, бо ті залякуючі постаті природно викликали в Неї чисто людський страх і огиду. Святий Йоан лише потім довідався про цей виклик пекольних бісів.

Наші подорожні зійшли на корабель і відчалили. Але недалеко ще були від пристані, коли дракони з пекла за допустом з Небес заколотили море бурею, ще небаченою в цих місцях. Всевишній дозволив драконам скаженіти, щоб потім восторжествувала Божа сила, щоб святість нашої Цариці була ще більше возвеличена. Ревучі хвилі підносилися до хмар і клалися одна на одну пінистими бурунами, мовби хотіли розметати пута безодень, що ув'язнили океан (Пс. 104, 9). Корабель жбурляло в усі боки: то вгору він здіймався аж до хмар, то мачтами поров морську поверхню; і чудом виглядало, що він ще не розсипався в тріски. А як накочувався часом на них гігантський водний вал, що неминуче післав би їх на дно, то ангели судно тримали в воздусі, аж поки хвиля перейшла.

І моряки і подорожні відчували, що хтось їм помагає, але не знали, хто. В страху вони оплакували свою долю. А демони ще дужче лютували; бо, беручи на себе людський вид, гукали голосно до моряків, як ніби рятувальники з сусідних суден. Нещасні люди покидали вахту і кидалися в море на погибель, послухавши нечисту силу. На їх місця ставали зразу ангели у подобі людській, і корабель тримався на плаву.

У тім замішанні одна Цариця Неба захороняла спокій і безжурну гідність, вправляючи у духу геройські акти всіх чеснот. Тепер Вона на собі досвідчила, в яких смертельних небезпеках бувають моряки, і наповнилася ще більшим співчуттям до подорожників на морі, і ще сильніше за них молитись стала. І великий подив огортав Її при погляді на неприборкану морську стихію, і наводив на думку про ще сильнішу ярість гніву Божественного правосуддя. А далі думи перейшли до вболівання над гріхами смертних, що стягують на себе такий великий гнів. Помалу увійшла Пречиста Діва в найбільш палкі молитви за навернення світу і зростання Церкви, жертвуючи Богові у цьому наміренні великі тягарі цього плавання. Бо хоч душа лишалася спокійною, то тіло терпіло дуже; а ще більше Вона страждала, усвідомивши собі, що другі подорожні через Неї переносять оці атаки демонів.

Великі терпіння випали тоді на долю святого Йоана. Тіло знесилювалося, а дух мучився від почуття безпорадності по відношенню до Матері Ісуса, котрою він повинен був опікуватися. Він приступав до Неї, щоби Її потішити і - біля Неї сам шукав полегші. Ця подорож з Ефесу в Палестину тривати мала лиш шість днів, а розтягнулася аж на п'ятнадцять, з них - чотирнадцять штормових. Вкінці Йоан попав в відчай і так заговорив до Пресвятої Богородиці: "Моя Пані, що ж це таке? Чи маємо ми згинути у морі? Благай Твого Божественного

Сина, щоб глянув на нас очима Батька й оборонив у цій біді." Благословенна Матір відповіла: "Не переживай, Мій сину, бо тепер ми мусимо зводити битви Господа і побідити Його ворогів мужністю і терплячістю. Я благатиму Його, аби ніхто, що з нами, не загинув. А Той не спить, хто стереже Ізраїля (Пс. 70, 4); сильні з Його двору сприяють нам і боронять нас. Давай, потерпимо за Того, хто віддав себе на Хрест для спасення всіх." Ця мова відновила у святого Йоана рівновагу духа.

Люцифер з підручними бісами просто шаленіли, грозячи Цариці Неба, що Вона не вийде із моря живою. У відповідь Пречиста Діва навіть не поверталася в їх бік. А вони теж не мали сили глядіти в Її Обожествлене обличчя, і чим раз більше слабли, мордовані наступальною зброєю, якою Господь опоясав свою Пречисту Матір.

Як тільки Божа Матір благополучно прибула в Єрусалим, святі Павло і Варнава - теж з дороги - перші кинулись Їй в ноги із сльозами радості, хоч на Її думку личило, щоби напочатку вони привітали Христового Намісника Петра. Вона сама припала перед ними до землі, поцілувала руки й попросила про благословення. При цій оказії святий Павло мав ласку бачити Богородицю в видінні у повністю Обожествленному стані, з усіми правами і привілеями, що належалися цьому містичному Місту Бога.

Святий Петро, як глава Церкви, скликав разом приявних у ту пору апостолів і учнів, щоб зустрілись всі в присутності Володарки світу. Щоб найпокірніша в світі Діва через свою скромність не відпросилася з наради, Петро зобов'язав Її прийти своїм авторитетом Намісника Христа. Як всі зійшлися, святий Петро звернувся до зібрання з наступним словом: "Мої браття і діти у Христі, нашому Спасителеві. Треба було, щоб ми зустрілись, щоб розв'язати труднощі і вирішити справи, на які наші найулюбленіші браття Павло і Варнава звернули нашу увагу, і визначити інші речі, що торкаються зростання святої віри. Для цього годиться, щоб ми вступили в молитву, щоби дістати допомогу Святого Духа, і будем десять днів тривати в ній за нашим звичаєм. У перший і останній день відслужим жертву Літургії, котрою налаштуємо наші серця, щоби прийняти Божественне світло." Цей розпорядок всі схвалили. Щоб відслужити на наступний день цю першу з двох Служб Божих, Пречиста Діва Марія приготувала залу Вечерника, зробила порядки й прикрасила власними руками, і тримала під рукою всі речі, потрібні для Богослужби. Відправляв один святий Петро.

Він же причащав усіх апостолів і учнів, а наостанку -Пресвяту Божу Матір. У вечерник зійшло багато ангелів; їх бачили усі присутні. А в час Освячення зала наповнилась чудесним світлом і пахощами, через які Господь творив чудесний вплив на душі своїх вірних слуг. Відправивши Святу Літургію, вони узгіднили поміж собою певні години для спільної молитви, так щоб не було шкоди для їх місійної праці. А Цариця Неба і землі відійшла в окреме місце, де мала залишатися насамоті, непорушно, без їжі і спілкування усіх цих десять днів. Дивні речі там траплялись з Нею; чудувались ангели в захопленні. Немає в мене здібностей, щоб все те описати, що було показано мені. Тому коротко обрисую малесеньку частину із тих тайн. У перший же із десяти днів, під час перебування у самотній молитві по прийняттю Святого Причастя Пречиста Діва була взята із землі з тілом і душею.

За наказом Господа Її власні і прислані ангели занесли Божу Матір в далекий простір над землею, а один з ангелів , лишившись у Вечернику, прийняв Її подобу, щоби ніхто нічого не підозрівав. Тоді всевладний Господь скомандував люциферу і всім його пекольним духам поставити себе перед лице Цариці. Негайно всі вони постали перед Нею. Вона побачила і розпізнала всіх їх зразу. Вид був трохи болісний для Неї, бо демони - такі огидні і страшні. Але озброєна Божественною доброчесністю Пречиста Діва не могла бути ушкоджена їх несамовитим і бридким виглядом. Інакше було з демонами. Бо Господь їм зразу дав проникливість, щоб зміркувати всю велич і вищість тої Жінки, котру вони недавно переслідували, як свого ворога. їм була подана спосібність второпати, як глупо самовпевнені вони були у своїх замахах на Неї. На їх ще більший жах вони помітили, що в грудях в Неї спочиває Євхаристійний Христос, і що уся Пресвята Тройця огорнула Її своєю всемогутністю для їх упокорення, скинення і знищення.

Ще дальше, дияволи почули голос, ідучий від самого Божества, що мовив: "Із цим щитом Моєї потужної руки, непереможним і сильним, Я завжди обороню Мою Церкву. Ця Жінка роздавить голову старовинного змія (Буття 3, 15), і назавжди затріюмфує над його пихатою гординею для слави Моєго святого Імені." У повному збентеженні, поставлені перед лицем Пренепорочної Марії, дияволи відчули і зрозуміли всі виявлені їм містерії. Біль і розпач їх були такими, що вони несамовито заволали: "Нехай сила Всевишнього скине нас негайно в пекло, і не тримає нас в присутності цієї Жінки, що мучить нас ще більше, ніж вогонь! О Жено, непереможна і сильна! Відійди від нас, бо ми самі не можемо втекти від Твоєї присутності, бо нас в'яжуть ланцюги Всевишнього. Чому і Ти нас мучиш перед нашим часом?" (Матей 8, 29). "Ти одинока з усього людського роду є знаряддям Всемогутнього супроти нас; і через тебе люди можуть дістати вічні благословення, котрі ми втратили. Ті, котрі потонули у розпач, що ніколи Бога не побачать, тепер дістають "винагороду" за сповнені добрі труди їх Відкупителя, звиджуючи Тебе; у нашій ненависті для нас то - мука і покарання. Звільни нас, всемогутній Господи і Боже! Нехай припиниться ця нова кара, в якій ти поновлюєш тамту - із часу нашого упадку із Небес; бо в цій - Ти відмірюєш покарання, котрим грозив нам в цьому диві твоїх могутніх рук."

Біси не переставали жалісливо репетувати, відчай­душно рвалися із прив'язі Всевишнього. Але їх ще довго тримали перед лицем Пречистої Діви Марії, щоб все їх нутро прониклось страхом перед Нею. Вкінці Господь рішив, що Пресвята Марія, як Цариця і Володарка вселенної, сама повинна дати їм дозвіл відійти. Як тільки Божа Матір це вчинила, вони всі стрімголов злетіли вниз, в свою безодню. Там вони видали із себе страшне виття, тероризуючи наново всі прокляті душі; і в їх присутності були присилувані вголос заявити про могутність Бога і Його Пресвятої Матері. А звитяжна Божа Матір була винесена вище, до самого Неба, де Її приймали з найбільшим ликуванням на протязі цілої доби.

Прибувши туди, Вона припала ниць перед Троном Преблагословенної Тройці і віддала честь Її величі і нероздільній триєдиній природі. Вона молилася за Церкву, щоби апостоли були в стані зрозуміти і рішити, що є добре для утвердження закону Євангелія і при­пинення чинності закону Мойсея. У відповідь на прошення вона почула голос, що приходив від Трону, в котрому Три Божі Особи, одна по одній, і - кожна за себе, - обіцювали сприяти апостолам в об'явленні і утвердженні Божественної істини. Вони Її запевнили, що Бог Отець керуватиме її утвердженню своєю все-могучістю, що Бог Син, як Голова церкви, поможе їй своєю мудрістю; а Бог Дух Святий, як Супруг Пре­чистої - своєю любовю і просвічуючими Дарами. А тоді наша Небесна Ненька побачила, як свята людська постать Її Сина презентує Отцеві молитви і прохання, котрі Вона возносила за Церкву; як Син, схваливши їх, висловлює свої підстави, чому їх треба вислухати, щоб віра у Євангеліє і Його весь святий Закон були утвер­джені у світі у відповідності з декретами Божественної Волі і премудрості.

І в тій же хвилі, на виконання цієї Волі від Трону Божого з'явилася модель Божого храму, прекрасна, світла й пишна, так ніби змайстрована з брилянтів чи іскристого кришталю, принаряджена емалями і рельєфами, щоб увидатнити його красу. Ангели і святі в захопленні загомоніли: "Свят, свят, свят і всесильний є Ти, Господи, у Твоїх працях." (Одкр. 4, 8). Цю церкву чи храм Пресвята Тройця помістила в руки найсвятішої людської особи Христа, і в той спосіб, якого не описати словами, Він воз'єднався з тою моделлю. Після того Господь передав її Пресвятій Богородиці. Як лише Марія отримала її, то стала ще більше сяяти. Вона буквально визбулась сама себе, і тоді у цьому блаженному стані чітко і ясно побачила Божественність.

Цариця залишалась у цій невимовній радості багато годин. Збагачена премногими ласками, керована помноженою ревністю до Церкви, приписаної до Неї під поданим символом, Вона була занесена ангелами назад, до Дому Тайної Вечері, або - Вечерника. В руках у Неї був містичний храм, дарований Їй Божественним Сином. Всі слідуючі дев'ять днів перед нарадою апостолів Богородиця далі залишалась у безруху в молитві, не перериваючи своїх духових актів, які Вона творила під час блаженного видіння в Небі. Не в силі людська мисль збагнути їхню широчінь. Бо серед інших діл Пречиста у той час одержала від Господа завдання розподіляти скарби Відкуплення серед дітей Церкви в усі віки грядущі, починаючи від апостолів, і далі - для майбутніх праведників і Святих, відповідно до таємного розпорядку предназначення людей. Таким чином, наш Господь Ісус Христос надав Марії владу управляти Церквою і розподіляти усі благодаті, які кожен заробляє через заслуги Відкуплення. Більше я не можу розказати про тайну, таку величну і приховану.

І на десятий день св. Петро відправив другу Службу Божу. Усі запричащались. Тоді зібралися в Ім'я Господнє, візвали до Святого Духа і почали нараду. Св. Петро, як глава і первосвященник, висловлювався першим, а потім - святі Павло і Варнава, і Яків, син Алфея. Нарада постановила, що на охрещених не треба накладати обов'язку дотримання закону обрізання і закону Мойсея, бо вічне спасення дарується через Хрещення і віру у Христа. Хоч св. Лука у "Діяннях апостолів" згадує головно про це рішення, були ще інші постанови про урядування і обряди у Церкві, щоб зупинити деякі порушення, впроваджені необачним запалом деяких вірних. Це був перший офіційний собор апостолів з участю учеників, що випустив формальну ухвалу, обов'язкову для цілої Церкви. Як мовив св. Лука: "Це виглядало добрим для Святого Духа і для нас."

Ухвала була післана листовно вірним і Церквам в Антиохії, Сирії і Килікії через руки святих Павла і Варнави, і других учеників. Щоби не бракувало Господнього схвалення цілої справи, трапилось, що і в Вечернику - після прийняття ухвали, і в Антиохії - під час прочитання листа для вірних - Святий Дух сходив у видимім вогні, потішаючи і скріплюючи вірних Церкви. Пречиста Діва гаряче подякувала Господеві за благословення для Церкви. Святі Павло і Варнава одержали від Неї дарунки, подібно до інших апостолів: кусочки одежі Ісуса Христа і деякі реліквії, що ще зостались від Його Страстей. Люцифер і його прислужники, наповнені страхом перед Марією, лише здалеку скрадалися поза Вечерником під час апостольських обрад. Щасливий був вік і благоліпне зібрання!

Слова Цариці

Моя доню. У стійкості і силі духа, з якими Я перемогла демонів, ти маєш одну із найважливіших спонук, аби тривати в ласці й отримувати великі лаврові вінки. Природа людей і ангелів (перед упадком) є підчинена суперечним і і протилежним передумовам; бо духова природа є невтомною, а та, що в смертних -слабкою і такою схильною до втоми, що вона скоро вичерпується і не витримує трудів. Як тільки вона знайде якусь трудність у вправлянні доброчесності, то знеохочується і відступає; те що вона робить із задоволенням одного дня, тим гордує - іншого; що виглядало можливим нині, вона знайде заважким завтра; зараз - вона бажає, а потім - вже не бажає; часами - вона завзята, часами - літепла. Однак диявол ніколи не втомлюється, ні не слабне у своїх спробах спокушувати душі. Але Всевишній є необмежений в своєму Провидінні, бо ограничус і стримує владу демонів, так що вони не можуть перейти поза відведену їм межу, ані - витужувати всі свої невтомні сили для переслідування душ. З другого боку, Він підтримує людей у їх немочі, дає їм ласки й силу опиратися і поборювати своїх ворогів на визначеному полі бою.

Через те немає оправдання для несталості душ, що не утримують чеснотливо під час спокус своїх позицій, не переносять мужньо й терпеливо невигод при чиненні добра і в боротьбі проти дияволів. Нахил до пристрасті, що тягне людину до чуттєвого і приємного, несподівано перетинає стежку обов'язку; і біси з диявольською проникливістю стараються перебільшити труднощі і несприйнятливість умертвлення, зображаючи їх, як небезпечні для здоров'я і життя. Так вони спантеличують незліченні душі, щоб вони котилися з одної пропасті у другу. В цьому маєш перед очима, Моя доню, дуже поширене збочення тих, що думають по-світськи; а воно є дуже бридким перед Господом і перед Мною. Тому так є, що багато людей є слабкими, нестійкими і неприхильними щодо практикування доброчесності, чи покаянного умертвлення за свої гріхи. І ті самі, що є такі слабкі у чиненні добра, бувають сильними у творенні зла. На службі у диявола вони стійкі і готові переносити більш тяжкі виснажливі труди у грішенні, ніж закон Бога вимагає для вправляння доброчесності. Вони виявляють себе марудними і недоумкуватими у праці по спасенню своїх душ, зате є завзятими і сильними, щоб наводити на себе вічне прокляття.

Таку шкоду, звичайно, можуть понести і ті, що прирікають собі жити в досконалості, якщо вони понад міру зважають на труднощі, зв'язані з таким життям. Втягнуті в це ошуканство, вони не тільки заважають свому поступові в досконалості, але й віддають в покусах багато перемог дияволу. Для того, щоб ти, моя доню, не зазнавала такої небезпеки, то повинна роздумувати про мужність і витривалість, котрими Я вчинила опір люциферові і всьому пеклу, і - про незворушність, з якою Я нехтувала його міражами і покусами, не дозволивши собі занепокоїтись чи зважати на них. Бо це - найкращий спосіб приборкувати його самовпевнену гординю. Ніколи Мене покуса не завела до того, щоб отягатися в Моїх трудах чи вправах; навпаки, - Я посилювала їх разом із Моїми молитвами, прошеннями і сльозами, як це потрібно є в час битви з тими ворогами. Тому умовляю тебе чинити те саме в ревній чуйності. Бо твої покуси не є звичайного роду, але спрямовані проти тебе з найбільш рафінованою злобою і підступом. Багато разів Я тебе про це остерігала, і досвід тебе того вчить.

Оскільки ти помітила той великий жах, причинений демонам, що відчули присутність в Моїх грудях Євхаристійного Господа, хочу звернути твою увагу на дві речі. Перша: що для повалення пекла і відстрашування дияволів всі Святі Тайни Церкви є надзвичайно дієвими засобами; але понад все -Пресвята Тайна Євхаристії. Це був один із прихованих задумів Господа, Мого Сина, при встановленні цієї найвищої містерії і других Тайн. Друга річ: якщо в наш час люди звичайно не відчувають таких могутніх наслідків, то тому, що через можливість легкого доступу до Святих Тайн згубилося багато чого з почитання і поваги при їх прийманні. Але не май сумніву, що душі, які приступають до них віддано і побожно, є грізними для демонів і мають над ними велику перевагу і владу, подібно. як ти це бачила і описала про Мене. Пояснення цього явища таке: цей Божественний вогонь у чистих душах знаходить себе у своїй стихії. У Мене ж Він був активним до границь можливостей простого сотворіння, і тому Я наганяла демонам такого страху.