ПРЕОБРАЖЕННЯ І ТРІЮМФАЛЬНИЙ В'ЇЗД ГОСПОДА В ЄРУСАЛИМ

Минуло два і пів року трудів нашого Господа і Відкупителя. Надходив час його Страстей, Хресної смерті, і повернення до Небесного Отця. Спаситель вирішив скріпити в апостолів Віру, явивши їм себе у славі. Для цього Він зійшов на гору Тавор у Галилеї недалеко від Назарету в супроводі апостолів Петра, Якова і Йоана. Вони побачили Божественного Учителя в Небеснім сяйві, в товаристві старозавітних пророків Мойсея та Іллі. Тоді ж із Небес почувся голос Бога Отця: "Це - Мій улюблений Син, що Я Його вподобав: Його слухайте." (Мат. 17, 5).

Окремо від названих апостолів і Пророків при цій події була присутня і Пречиста Діва Марія, Котру за Божим велінням принесли в тілі на гору Її сторожові ангели. Вдячність до Бога і ликування при звиджуванні Небесної слави Її Сина переповнили душу Божої Матері, і Вона на місці із своїми ангелами уклала нові славені, щоб відсвяткувати цей знаменний день, повний радості для Неї і для Воплоченого Слова.

Після Преображення Цариця була перенесена назад у Назарет (дім вже не належав Їй; - прим. наша). Скоро повернувся і Її Божественний Син. Це востаннє Він бачив рідні сторони, готуючись в послідню, Страсну путь. За кілька днів Спаситель вирушив в Єрусалим на святкування Пасхи в супроводі Пресвятої Матері, апостолів і учнів, і деяких побожних жінок. Дорога вела їх в Юдею, почерез Галилею і Самарію. Ісус весело прямував до Єрусалиму, ревно прагнучи своїх Страстей, щоб якнайскоріше принести спасення людському родові. У дорозі Він прославляв Предвічного Бога Отця, і дякував за те, що в ріднім домі і сусідстві одержав своє людське існування і тіло, котре мав тепер віддати на терпіння і смерть. Із молитов Христових в цьому випадку я передам до відома ось що: "Мій Предвічний Отче! Піддаючись Твоїй Волі, Я радо спішу задовільнити Твою справедливість терпінням навіть аж до смерті. Тим чином Я примирю з Тобою всіх дітей

Адама, виплачуючи їх довги, і відчиняючи для них Небесну Браму, що була замкнена для них. Я шукатиму за тими, що відійшли і загубились, так щоб силою моєї любові відновити їх. Я знайду і зберу разом тих загублених із дому Якова (Ісая 56, 8), піднесу упавших, збагачу бідних, освіжу спраглих, відкину зарозумілих і піднесу покірних. Я хочу перемогти пекло і збільшити славу тріюмфу над люцифером (І Йоан 3, 8), над злом, яке він посіяв у світі. Бажаю піднести знамено Хреста, під котрим має вести свої битви доброчесність і всі ті, що стануть на його захист. Бажаю наситити Моє серце кривдами і образами, що так багато значать у Твоїх очах. Хочу упокорити себе аж до смерті з рук Моїх противників для того, щоб Наші вибрані друзі були потішені в їх терпіннях, і щоб їх вшановували високими нагородами кожний раз, як тільки вони побажають упокорити себе, терплячи ті самі переслідування."

"О, любий Хресте! Коли ти приймеш Мене у свої руки? О, милі безчещення і образи! Коли ви понесете Мене, щоб Я переміг смерть через терпіння Моєї безневинної плоті? О ви, болі, образи, безчестя, бичі, терня, муки, смерть! Прийдіть до Мене, що обійме вас, прийме вас з вітанням; бо Я добре розумію вашу вартість. Якщо світ ненавидить вас, то Я тужу за вами. Якщо світ у своїй темноті погорджує вами, то Я, хто є правдою, мудрістю, любовю, - люблю і обіймаю вас. То ж прийдіть до Мене, бо вітаючи вас як людина, Я прославляю вас, як істинний Бог, і - готовий стерти тінь гріха із вас, і - також з усіх, що вас обіймуть. Прийдіть до Мене, страждання, і не розчаруйте Мене; не зважайте на Мою всемогутність, бо Я дозволю вам виявити вашу усю силу на Моїй людській природі. Я не відкину вас і не гидуватиму вами, як то чинять смертні. Щезне тепер у смертних облудний потяг до того, щоб зарозуміло вважати нещасними убогих і засмучених цього світу. Бо коли вони побачать, як терпить жахливі образи, бичування, останні муки і гніт Хреста їх правдивий Бог, їх Сотворитель, Учитель і Отець, вони зрозуміють свій блуд, і вважатимуть за честь - йти за своїм розп'ятим Богом."

Гострий меч прошив душу Володарки світу в ту пору, отой, - предсказаний Святим Симеоном (Лука 2, 35). Бо свята материнська любов і прагнення уберегти коханого Сина від жахливих мук увійшли в колізію з Її непохитним бажанням сповнити Волю Ісуса і Його Предвічного Отця. У своїм невтішнім горі Пречиста Діва Марія могла лиш виливати перед Сином свої жалі, що Їй не велено хоч вмерти разом з Ним.

У цій останній земній подорожі, як і в усі послідні місяці Спаситель творив чуда щедрою рукою. Але до самого дня Пасхи Він мандрував по Юдеї, вичікуючи часу своєї Хресної жертви. Тоді ж Він воскресив із мертвих Лазаря в Витанії неподалік Єрусалиму. Звідти Господь зразу ж відійшов до містечка Ефрем, бо в Єрусалимі священники і фарисеї урадили вбити Ісуса з Назарету, як тільки хтось Його знайде і видасть. Тепер Ісус відкрито виявив апостолам мету їхньої мандрівки до Єрусалиму, де Син Чоловічий мав бути виданий первосвященникам і книжникам, катований і засуджений на Хресну смерть (Мат. 20, 18). На шість днів перед Пасхою Він знов був у Витанії, бо воскреслий

Лазар разом із своїми сестрами зладив бенкет на честь Ісуса і Марії.

Настав Страсний четвер. На світанку Господь покликав свою Пресвяту Матір. В ту ж мить Вона з'явилась і упала Йому до ніг: "Промов, мій Господи і Учителю! Твоя слугиня слухає." Господь підніс Її з долівки і ніжно заговорив: "Моя Мамо. Вже надійшла година, ухвалена предвічною мудрістю Мого Отця для спасення і віднови людського роду, і покладена на Мене Його пресвятою і любою Волею. Годиться тепер нам піддати Йому нашу власну волю, як ми дотепер так часто обіцювали вчинити. Дай Мені Твоє позволення вступити у Мої терпіння і смерть і, як Моя правдива Матір, погодись, щоб Я віддав себе Моїм ворогам у послуху для Мого Предвічного Отця. В той спосіб Ти добровільно будеш теж співдіяти зі Мною в цій праці для вічного спасення людей. Бо від Тебе Я прийняв у Твоїм дівичім лоні цей вид терплячої і смертної людини, в котрім Я маю відкупити світ і вдоволити Божу Справедливість. То ж подібно, як Ти по своїй свобідній волі погодилась на Моє Воплочення, так і тепер Я хочу, аби Ти дала згоду на Мої Страсті і смерть на Хресті. Коли Ти пожертвуєш Мене зараз по своїй добрій волі згідно з ухвалою Мого предвічного Отця, то це буде подяка, яку Я прошу в Тебе за те, що вчинив Тебе своєю Матірю. Бо Він післав Мене для того, щоб через терпіння Моєї плоті Я міг віднайти загублених овечок з Його дому, Адамових дітей (Мат. 18, 11).

При тих, та ще й других подібних висловах Спасителя ще більша дрож пройняла серце Марії. Бо ось вона, та година, де вже немає жодного справедливого відкликання від ухвали Бога Отця, де вже відмірений строк життя Її ненаглядного Сина. Вона гляділа на Нього, на свого Бога, безмежного в своїх якостях і досконалості, на Богочоловіка і Воплочене Слово в одній Особі, Котра нерозривно з'єднана з Богом Отцем у Пресвятій Тройці. Пригадались нараз всі літа Його бездоганного послуху для Неї, благословення, які Він нагромаджував на Матір під час їх довгого спілкування. Пречиста гостро усвідомила собі, що ось, ось Її позбавлять цього благословенного товариства, неповторної краси Його Обличчя, життєдайної ніжності Його мови; - що Вона не лише втратить увесь скарб нараз, а ще й сама мусить вручити Його найлютішим ворогам на зневаги й муки, на криваву офіру смерті на Хресті. Хто міг би перенести таке горе? Але Марія із гідністю Цариці перемогла свій невгасний біль, упала до стіп свого Божественного Сина і Наставника, розцілувала їх і дала таку відповідь: "Господи і Найвищий Боже, Сотворителю всього, що існує! Хоч Ти є Сином від Мого лона, Я всього-навсього - Твоя прислуга; лиш вибачливість Твоєї невимовної любові піднесла Мене з пороху до гідності бути Твоєю Матірю. Беручи це все разом, належиться, щоб Я -нікчемний червячок - визнала Твоє найщедріше милосердя і подякувала, послухавшись Волі Бога Отця і Твоєї. Я жертвую себе і віддаюсь під Його Божественне уподобання, щоб у Мені, як і у Тобі, Мій Сину, сповнилась Його предвічна і благословенна Воля. Найбільшою жертвою, яку Я здатна принести, є те, що не зможу умерти з Тобою, що наші долі не можна обернути. Бо страждати в наслідуванні Тебе і в Твоїм товаристві було би великою полегшею для Мого болю; Всі тортури виглядали б милими, якби чинились в єдності з Твоїми. Те, що Ти мусиш витерпіти всі ті муки для спасення людства, буде єдиним успокоєнням для Моїх болів. Прийми, о Мій Боже, цю офіру Мого прагнення умерти з Тобою; хоч Я ще буду змушена далі жити, в той час, як Ти, найневинніший Агнець і Образ сутності Твого Предвічного Отця, - вже перенесеш смерть (Євр. 1,3). Прийми також спазми Мого горя при виді нелюдської жорстокості ворогів, яка впаде на Твою благородну Особу через запеклість людського роду. О ви, Небеса і стихії, і всі сотворіння, що в них; ви -царственні духи, Ви - Патріярхи і Пророки: допоможіть Мені оплакати смерть Мого Улюбленого, що дав вам буття! Ридайте зі Мною над нещастям людей, що є причиною цієї Смерті, і - тих, що не зуміють скористатись з таких великих благословень, загублять своє, так дорого куплене вічне життя!

О які нещасні ви, що наперед приречені! І які ви щасливі, вибрані, що обмиєте вашу одежу у крові Ягняти (Одкр. 7, 14), котрі знали, як скористати з цієї благословенної Офіри! Воздайте же хвалу Господеві Всевишньому! О, Мій Сину і благословенна насолодо Моєї душі! Дай кріпость і силу Твоїй страждаючій Матері. Прийми її, як Твого учня і співтовариша, щоб Вона поділяла з Тобою Твої Страсті і Хрест! І щоб предвічний Бог Отець прийняв цю жертву Твоєї Матері у єдності з Твоєю."

А тоді за позволенням Господа Пречиста Діва додала ще одне прошення: "Улюблений Моєї душі і Світло Моїх очей - Мій Сину! Не варта Я, щоби просити в Тебе те, чого бажаю всіми силами Моєї душі. Але Ти, Господи, є життям для Моєї надії. І у цій Моїй вірі благаю Тебе, якщо Твоя ласка, - вчинити Мене учасницею у незбагненнім таїнстві Твого Тіла й Крові. Ти вирішив встановити його, як запоруку Твоєї слави. І Я прагну в освяченому прийманні Тебе до Мого серця мати частку в діяннях цієї нової і чарівної тайни. Знаю добре, Господи, що жодне сотворіння ніколи не може бути гідним, щоб заслужити на таке надзвичайне благословення, котре Ти намірений вознести понад усі звершення Твоєї величі. І щоб прихилити Тебе до подання його для Мене, не можу жертвувати нічого, опріч Тебе самого і всіх Твоїх безконечних заслуг. І якщо утривалення цих заслуг в людській природі, яку Ти дістав з Мого лона, створить у Мені щось добре, нехай це благо полягає не стільки в тому, що Ти дав себе Мені у цій тайні, скільки в тім, щоб Я стала Твоєю в цьому новому посіданні, де для Мене відновиться Твоє найсолодше товариство. Всі Мої бажання і зусилля Я зосередила для достойного приймання цього Святого Причастя з тої самої миті, в котрій Ти дав Мені знання про нього. З тих пір і повсякчас це була Твоя незмінна постанова: залишитися у святій Церкві під видами освячених хліба і вина. То повернись тоді, Мій Господи і Боже, до Твого першого помешкання, котре Ти знайшов в Твоєї улюбленої Матері і Твоєї рабині; Її ж Ти приготував до Твого приходу, вийнявши з-під повсюдної тіні гріха. То ж нехай прийму Я у себе ту людську природу, яку Я надала Тобі із Моєї власної крові, і - таким чином, щоб Ми воз'єдналися в поновних і близьких обіймах. Це сподівання запалює Моє серце жаром найбільшої любові і побажанням, щоб Я ніколи не розставалася з Тобою, Котрий є безконечним Добром і Любовю Моєї душі."

Так наш Спаситель розлучався із Своєю милою Матірю. Перед обідом у четвер Він взяв з собою всіх апостолів у свою останню путь з Витанії до Єрусалиму. Він мовив до Отця: "Предвічний Отче Мій і Боже! У відповідності із Твоєю святою Волею Я йду тепер терпіти і умерти за освободження людей, Моїх братів і Твоїх рук творінь. Я віддаю себе за їх спасення, і - щоб зібрати тих, що були розсіяні і розділені через гріх Адама."

Слова Цариці

Моя доню. Оскільки твоя душа є оснащена особливими дарами просвічення, Я кличу і запрошую тебе наново вкинути себе у море таїнств, що містяться у Страстях і Смерті Мого Божественного Сина. Скеруй всі свої здібності і напруж всі сили твого серця і душі, щоби ти стала хоч трішки вартою розуміти і уявляти собі зневагу і скорботу Сина Предвічного Отця в час Його смерті на Хресті за спасення людей, а також -могла розважати над Моїми діями і терпіннями в зв'язку з Його несамовитими Страстями. Хочу, щоб цю науку, якою люди так дуже гордують, ти вчила і добре вивчила, Моя доню; так щоб ти могла йти за твоїм Обручником й наслідувати Мене. Бо Я - твоя Матір і Учителька. Записуючи і глибоко переживаючи все те, чого Я навчаю про ці Тайни, ти повинна повністю відокре­митися від своїх людських земних прив'язань, і від твого власного "я", аби таким чином, вільно ступати Нашими слідами в нестачі і убогості.

Також бажаю, щоби ти подумала, яким великим злочином в очах Господа Бога, у Моїх, і в очах Святих є те, що люди погорджують і нехтують частим прийман­ням Найсвятіших Тайн, і також те, що вони приступають до Святого Причастя без підготовки і гарячої побожності. Іменно для того, щоб ти зрозуміла і записала цю осторогу, тобі було виявлено, як Я поводилася в тім випадку, як готовилась багато літ, щоб згодом прийняти в Святому Причастю Мого преблагословенного Сина. І ще буду виявляти те, що ти згодом запишеш для повчання і присоромлення людей. Бо якщо Я, що була невинна в поповненні будь-якого гріха і - нагороджена усіми благодатями, - змагала до того, щоб палкими актами любові, покірності і вдячності збільшити свою готовість до цієї ласки, то які зусилля мусиш чинити ти і другі діти Церкви, котрі, навпаки, - щодня і щогодини заробляють собі нові проступки і провини, коли готують себе для приймання Божественної краси і людської природи Мого пресвятого Сина? Як оправдаються в день Страшного Суду ті люди, що злегковажили собі ту любов і благословення, котрі завжди присутні в святій Церкві, і можуть наповнити їх безліччю дарів? - Люди, котрі воліли шукати розривки у радощах світу і клопотатись про поверховні і облудні марноти цього земного життя?

Дивуйся з такої бездумності, як і святі ангели, і хорони себе, щоб не впала у той самий блуд.