Після семи днів проповідання число навернених досягло п'яти тисяч. Апостоли і проповідали й вели дискусії з фарисеями чи садукеями, і помагали інщим учням в навчанні правд Віри. Тим часом Пречиста Діва Марія про допомозі ангелів та інших Марій порядкувала у світлиці, де перед Хресною смертю Господа відбулася Тайна вечеря. Своїми ручками Вона чистила світлицю, скребла підлогу, щоб принарядити все до відправи першої Святої Літургії. На просьбу Божої Матері побожний власник дому дав до світлиці ті самі меблі і начиння, котрі вживав Ісус Христос. Вона ж приготувала опріснок (прісний хліб) і вино для освячення, і ті самі чашу і дискос, на котрих Спаситель освячував хліб і вино. Для гідного проведення Хрещення Пречиста подбала про чисту воду і умивальниці. Після праці Богородиця відійшла на спочинок, і провела цілу ніч в гарячих прошеннях до Небес, метаніях, подяках, і других вправах натхненної молитви; Вона жертвувала Богові Отцеві все, що в Її премудрому розумінні помогло би вірним належно прийняти тайну Хрещення.
Раненько наступного дня, на восьмий день по Зшестю Святого Духа всі новонавернені прибули до дому Тайної Вечері. Святий Петро виголосив слово до цього зібрання, повчаючи присутніх про суть і таїнство Хрещення, чому вони його потребують, і як завдяки йому вони стануть членами містичного тіла Церкви, одержать невидимий знак, відродяться до нового існування, як діти Бога і наслідники Його слави через прощення гріхів і Освячуючу ласку. Він напоминав їх дотримуватися Божих законів, котрим вони піддалися по своїй добрій волі, і також - покірно дякувати за цю ласку і всі інші благодаті, отримані з рук Найвищого. Він також пояснив їм правду про Святу Євхаристію, де освячені хліб і вино стають правдивим Тілом і правдивою Кровю Ісуса Христа, і особливо остеріг перед легковаженням події всіх тих, що мали дістати Святе Причастя після Хрещення.
Проповідь надихнула новонавернених новим запалом, і апостоли розпочали саме Хрещення. Христові учні та інші вірні впроваджували новиків в одні двері і - виводили через інші. Пресвята Марія була присутня збоку під час цілої церемонії, відмовляючи молитви за кожного охрещеного. Вона спостерігала, як вони обмиваються кровю Ягняти, а їх душі відроджуються до Божественної чистоти. І всі присутні бачили, як світло сходило на кожного новоохрещеного. Таким чудом Бог відзначав початки цієї тайни в своїй святій Церкві.
Коли вже всі були охрещені, апостоли з учнями і вірними приступили до молитви. Всі вони припали до землі, покланяючись безконечному і незмінному Богу, визнавали, що вони не є варті прийняти Його у Найсятіших Тайнах. Вони повторяли ті псальми і молитви, що їх виголошував Ісус Христос перед освяченням, до букви наслідуючи всі діяння Господа. Св. Петро взяв в свої руки прісний хліб, взніс очі до Небес з невимовним благочестям і промовив над хлібом слова освячення. В ту ж мить дім Тайної Вечері сповнився видимим сяйвом від незліченних ангелів; промені цього сяйва спочили на Пречистій Діві Марії, що бачили всі присутні. Після того Св. Петро освятив вино в чаші і повторив усі діяння Ісуса, піднявши вгору Найсвятіші Тайни для поклоніння вірних. Св. Петро причастився сам, а тоді уділив Причастя іншим одинадцятьом, так як дорадила йому Пресвята Богородиця. Після них з рук Св. Петра Найсвятіші Тайни одержала Пречиста Діва. Приступаючи до вівтаря, Вона вчинила три глибокі поклони, клякаючи і торкаючись лицем землі.
Наша Цариця вернулась на своє місце. Її особа преобразилася і препіднеслась над підлогою у надприродному захопленні; бо Тіло Її пресвятого Сина тепер перебувало з Нею. Святі ангели заслонили від чужого ока свою Пані. А тим часом вже учні уділяли Святе Причастя другим учням, а опісля - тим вірним, що навернулись перед Вознесенням. Але з п'яти тисяч новоохрещених лише одна тисяча сподобилась Причастя в той день, бо прочі ще не були духово приготовані.
Від цього дня Пресвяті Євхаристійні Тайни мали назавжди спочити над серцем Пречистої Діви Марії.
Вона заслуговувала на це, як Христова Матір, як співучасниця в Його Страстях і у Відкупленні, як Пресвята Цариця Неба і землі, що добровільно і на довгі роки погодилась відложити своє Небесне блаженство біля Престола Пресвятої Тройці, щоби тяжкою працею підтримати на духу і на тілі своїх земних і немічних дітей в Христовій Церкві.
Із того, що мені дали зрозуміти про силу синівської любові Господа до своєї Пресвятої Матері, я посмію твердити, що якби Ісус не мав Євхаристійного способу перебувати із своєю Матірю, то Він напевно знов зійшов би із Небес, аби товаришувати Пречистій Діві Марії в Її дальшій трудній земній подорожі. Ще підкреслю: якщо Євангельський добрий пастир лишає дев'ятдесять дев'ять домашніх овець, щоби шукати лиш за одною згубленою, ми не дивуємось, що Він лишає більше задля меншого; то тим більше, тут - ми не повинні дивуватись, коли цей Божественний Добрий пастир покинув би усю решту Святих в Небі, щоб бути близько своєї найлюбішої Овечки, котра вдягла Його в свою природу, і пестила й годувала Його, як саможертвенна Матір. На щастя, Він тепер не потребував засмучувати Небеса своєю неприсутністю, перебуваючи на землі завжди над серцем Матері у Пресвятій Тайні Євхаристії.
Роздумуй уважно над звиклим самообманом смертних і непоправною шкодою, яку вони терплять. Бо їх воля у своїх постановах керується виключно чуттєвими змислами, і вони негайно діють згідно із своїм вибором без глибшого намислу чи поради. Тому що чуттєві враження зразу ж приводять в рух тваринні пристрасті і нахили, є очевидним, що люди не ділають відповідно до здорового глузду, лише - за спонукою пристрасті, розбудженої почуттями і предметами тих почуттів. Ось тому той, що бере під увагу лише кривду і нею причинений біль, зразу хоче метатися; а цей, що йде тільки за пожаданням чужої власності, як лише на неї кине оком, вдається до несправедливості. В той же спосіб поступають так многі безталанники, що йдуть за хтивістю очей, за відрухами плоті і пихою в житті; бо це єдині речі, які світ і диявол їм можуть дарувати. У сліпому самообмані вони йдуть за тьмою, як за світлом, гірке сприймають як солодке, беруть смертельну отруту, як лікарство для своїх душ, і мудрістю вважають те, що є насправді лише диявольською і приземною тьмою.
Бережись тих згубних помилок, ніколи і нічого не вирішуй, ані не скеровуй себе на підставі чого-небудь, що є просто чуттєвим чи витікає із чуттєвих вражень; -ані не використовуй переваг, отриманих через них. У твоїх чинах насамперед знаходь пораду із внутрішнього знання і світла, яке тобі дав Бог, щоб ти не йшла вперед наосліп. А Він завжди тобі подасть достатній провід. А якщо забракне часу, щоби прийняти рішення, то невідкладно шукай поради в твоїх наставників і учителів. Коли ж і їх немає під рукою, знаходь пораду в інших, навіть - у підлеглих. Бо це далеко безпечніше, ніж іти по своїй власній волі, котру пристрасть може занепокоїти і осліпити. Це правило, якого слід, триматись, особливо при трудах назовні (монастиря; - прим. наша), проводячи їх мудро, у тиші, і відповідно до обставин і вимог братнього милосердя. І у всіх трудах потрібно не губити з виду провідної зірки внутрішнього світла, коли заходиш у глибоку прірву спілкувань із сотворіннями, де постійно існує небезпека загибелі.