О Царю, Найвищий і наймудріший Господи! Які незбагненні Твої постанови і недослідимі Твої дороги (Рим. 11, 33)! Непобідимий Бог, триваючий вічно, і чий початок є невідомий (Еклезіаст)! Хто може зрозуміти Твою велич, і хто може бути вартий Твоїх найчарівніших праць, чи хто може сказати Тобі, навіщо Ти сотворив його (Рим. 9, 20)? Ти - вознесений понад усіх них, і наше око не в силі сягнути Тебе, і наше розуміння не може обняти Тебе. Будь благословенний, прекрасний Царю, бо соблаговолив показати мені, Твоїй рабині і негідному хробакові землі, величні святощі і найбільш возвишені тайни.

Я побачила Найвищого, рівночасно зрозумівши, хто є Його Величність сам собою. Я дістала ясний розум і чітке сприйняття, що означає - бути Богом, безмежним в своїй субстанції і якостях, Предвічним, вознесеним понад усіх, існуючим як один правдивий Бог в Трьох Особах. В Трьох Особах - через три види діяльності, в котрих Вони знають, розуміють і люблять Один Одного. Єдиний Бог, щоб забезпечити радість вічної єдності! Це є Тройця Отця, Сина і Святого Духа. Отець не є зроблений, сотворений, породжений, ані не може Він мати якогось походження чи початку. Я усвідомила, що Син виводить своє походження від Отця з-перед віків, і - що Вони є рівні в своїй предвічності, і - що Він є народжений через плідність інтелекту Отця. Святий Дух походить від Отця і Сина через любов. В їх нероздільній Тройці немає нічого, що можна би назвати першим чи останнім, більшим чи меншим: всі Три Особи є однаково предвічні і однаково рівні. Існує єдність суті в Трьох Особах. Ані Особи не сполучились, щоб сформувати одного Бога, ані Божественна субстанція не відокремилась чи поділилась, щоби створити три такі окремі Особи, як Отець, Син і Святий Дух. Тому то Вони є одним і тим самим Божеством: рівна в кожному є слава, маєстат, влада, предвічність, незмірність, мудрість і святість, і всі інші якості. І хоч є Три Особи, в котрих ці безмежні досконалості існують, є лише Один і правдивий Бог, Святий, Справедливий, Могутній, Предвічний, і Безмірний.

Я також одержала розуміння, що Тройця по­розумівається між Собою мислено, і тому не потребує іншого способу спілкування. Отець знає, про що мислить Син, а Син і Святий Дух відають, що є на думці в Отця. Я зрозуміла, як Вони люблять Один Одного однаковою незмірною і вічною любовю; - яким чином існує одна неподільна і рівна тотожність розуму, любові і дії; - як існує одна проста, безтілесна й неподільна Божа природа, сутність правдивого Бога, в котрій злучилися і об'єдналися всі досконалості в їх найвищій і безмежній степені.

Я вияснила також, як оцінювати якість цих досконалостей Найвищого Господа: що Він є пре­красний без скази, великий - без кількісної харак­теристики, добрий - без порівняння, вічний - без часової тривалості, сильний - без будь-яких слабин, повний життя - поза процесом природного згасання, правдивий - без обману; присутній в усіх місцях, наповняє їх, не займаючи собою; існує в усіх речах, не забираючи жодного простору. Немає жодної супе­речності в Його ласкавості, ані недоліків - в Його Мудрості. В своїй Мудрості Він - незбагненний, в своїх постановах - потрясаючий, в присудах - Справедливий, в своїх мислях - скритий, в словах - найправдивіший, в діяннях - Святий, в своїх скарбах - щедрий. Для Нього жоден простір не є завеликий, жодна тіснина не причинить незручності. Його Воля не хитається, смуток - не заподіє болю. Для Нього не існує ні минуле, ні майбутнє. О, Предвічна Безмірність! Яку безмежну широчінь я побачила в Тобі! Що за неозорість я бачу в Твоїй безконечній Істоті! Жоден зір не може сягнути в глибочінь Твого буття. Це є незмінлива Сутність, що є понад всі інші істоти, найдосконаліша Святість, нерушима Правда. Це - безконечність, довжина, ширина, висота і глибина, слава і її джерело, опора -без втомлюваності, великодушність - без границь.

Я зрозуміла, що Найвищий перебував в стані блаженного спокою, коли Три Божі Особи (згідно із нашим способом думання) ухвалили передати Божі досконалості назовні, у вигляді дарунку. Для більшої ясності мушу відмітити, що Бог охоплює своїм інтелектом всі речі одним миттєвим, простим і непо­дільним актом. Він не переходить від розуміння одної речі до розуміння іншої, як чиним ми, коли спершу розрізняєм і сприймаєм умом одну річ, а опісля переходим до знання інших через їх зв'язок з тим, що вже знаємо. Бог знає їх зразу у повному обсягу і взаємозв'язку, бо всі вони вміщаються в Його несотво-рених, безконечних і вічних Божественних знаннях і науці. Хоч процес мислення і здійснення Волі у Бога не потребують ніякого часу, ані постепенності для їх виконання, ми в своїй людській обмеженості потре­буємо поділити Божу дію на багато окремих моментів і різноманітних актів, щоб прив'язати їх до відповідних рядів сотворених речей. Тільки по цій причині ми говоримо, що Бог спочатку задумав і зробив одне, а потім - задумав і зробив дальший крок. Так ми краще розуміємо взаємозв'язок між сотвореними речами. Отже, наскільки я розумію, порядок Сотворення складається з таких моментів.

Перший момент: Бог пізнає свої безграничні досконалості і якості, як також - схильність і невимовне прагнення виразити себе назовні. Божий Маєстат, споглядаючи природу своїх безмежних досконалостей, їх доброчесність і пречудну дієвість, прийшов до заключення, що це буде лише справедливо і властиво, а навіть - обов'язок і необхідність: виявити свою щедрість й милосердя, розподіляючи навколо себе невичерпні скарби, заложені в Божественності. Бо більш природно є для безконечного Бога бути щедрим у дарах і ласках, ніж для вогню - вистрілювати вгору, чи для каменя - падати униз, чи для сонця - випромінювати світло. В той же час Бог є свідомий, що роздавання дарів і ласк не зменшує Його засобів, а навпаки - їх збільшує, даючи вихід невичерпному фонтанові Його щедрості.

Дві речі примусили моє літепле серце завмерти в здивуванні, а потім вибухнути полум'ям. Перша - то пристрасне бажання і невгнута Воля Бога виявити свою Божественність і скарбницю милосердя. Друга - це невимовний і непойнятний безмір добрих дарунків, котрі Він бажає розподілити. Я бачу, як Його Велич­ність є приготований освятити, усправедливити, приголомшити дарами й досконалостями всіх живучих на землі: і всіх разом, і кожного зокрема. Він був би готовий дати кожному людському сотворінню більше, ніж мають всі ангели й серафими разом. Навіть якби всі краплини в океані і піщинки на їх берегах, всі зорі, планети й елементи, і всі сотворіння були спосібні мислити й сприйняти Його дари, вони напевно отримали б їх без міри, очевидно при умові, якщо самі не відвернуться від них. О страшна ця злоба гріха, що одинока є спосібна затримати навальний струмінь таких величних і вічних дарів!

Другий момент: Бог визначає предмет і намірення цього Божественного самовиявлення, а іменно, - що воно має сприяти Його більшій славі і возвеличенню Його Маєстату.

Третій момент: вибирається і укладається порядок чи спосіб цього спілкування, так щоб діяння Господа відбувались в ідеальній послідовності, гармонії і підпорядкованості. Тут було найперше ухвалено, що Боже Слово прийме людську плоть і стане видимим. Були визначені і змодельовані в Божому Умі доско­налість і устрій святої людської природи нашого Господа Ісуса Христа. А далі вже були сформовані майбутні постаті всієї решти людей по взірцю першого -Божого Образу. Божий Ум наперед запланував гармонійність і оздоби людської природи, складеної з матеріального тіла й оживляючої душі; ця природа наділялася здібністю знати і любити свого Сотворителя, розрізняти між добром і злом, а також - свобідною волею, щоб любити свого Бога.

В четвертому моменті були визначені дари й ласки, що мали бути надані людській природі Христа, нашого Господа. Вони мали бути відповідні для Богочоловіка, що мав стати Головою всіх сотворінь, спосібних прославляти Бога.

Сюди ж відноситься декрет про предназначення Матері Воплоченого Слова. Бо тут, наскільки я розумію, Вона була задумана в Божому Умі поперед всіх інших сотворінь. На Неї негайно була спрямована нестримна ріка Божого благовоління відповідно до Її майбутньої гідності Божої Матері.

Дізнавшись про такі славні тайни і декрети, я була захоплена ними до нестями. З радістю возвеличую Всемогутнього, що передбачив перед усіми віками, а потім - і сотворив для нас таку чисту й величну, таку чарівну і Богоподібну Істоту, яку ніхто нездатен описати.

Сльози затуманили мені очі і жаль пронизав моє серце при думці, що такий надзвичайний Божий твір не має признання, і що це діло Найвищого ще не виявлено усім смертним. Багато є відомо, а ще більше лишається невідомим, бо ця запечатана книга ще не була відчинена. Я зрозуміла, що Автор цього Божого Кивоту більше любується цим творінням своїх рук, ніж усією рештою світу, хоч багатюща різноманітність сотворінь голосно свідчить про всемогутність їх Творця. Бо в цій одній Цариці задумано й поміщено більше цінностей, ніж у решті всесвіту. Тут (наскільки я розумію) був укладений договір із Словом щодо ступеня святості, досконалості і обдарувань, котрі мала посідати Його Матір Марія. Були передбачені способи захисту, підтримки й оборони для цього правдивого МІСТА БОГА; для того Міста Його Величність обдумав ласки і заслуги, що їх Вона мала заробити для себе і для Його народу через самовіддані надолуження Богові.

І в тому самому четвертому моменті Бог вирішив створити середовище і притулок, де Воплочене Слово і його Матір мали проживати і спілкуватися. Для них, у першу чергу, були сотворені Небо і земля з усіми зірками, планетами і цілим всесвітом. Тоді ж для Ісуса було заплановано Сотворення людей; і Він мав стати Головою і Царем свого народу.

Я переходжу до п'ятого моменту. В цьому п'ятому декреті було ухвалено сотворити ангельські істоти, досконаліші від людей і духово більш подібні до Бога. Ангельські духи мали бути поділені на дев'ять хорів і три ієрархії. Всі вони мали прислужувати перед Престолом Всевишнього, знати Його і любити. Помимо того, вони були призначені, щоб помагати і служити обожествленій людській природі Предвічного Слова, прославляти і вшановувати Його, визнавати Його своїм Головою, віддавати належну честь Його Матері, Пресвятій Марії, Цариці тих же ангелів. Ангелам було поручено носити їх на руках і берегти на всіх дорогах (Пс. 91, 11). В цьому моменті Христос, наш Господь заслужив для них всі ласки, які вони мали одержати. Він був проголошений, як їхній Начальник, Взірець і Цар, підданими котрого вони мали стати.

Тут же була передбачена доля добрих і злих ангелів: тих, що добровільно віддадуть честь Господеві, і тих -що гордо повстануть проти Всевишнього через своє самолюбство. Одночасно було вирішено сотворити Небе­са - для Божої прослави і винагородження добрих; землю і другі небесні тіла - для користі інших сотворінь; а також -пекло в глибинах землі, для покарання злих ангелів.

В шостому моменті було ухвалено сотворити народ і людську спільноту для Христа по Його Образу, щоби Воплочене Слово могло знайти братів подібної натури, але менш досконалих, і щоб Він царював над ними. В зв'язку з цим був встановлений порядок Сотворення цілого людського роду, що мав початись з однієї пари і розповсюдитись, аж доки в установленому порядку народяться Пречиста Діва і її Син. Був передбачений упадок Адама і всіх інших людей, за винятком одної Пречистої Діви. Наперед був визначений остаточний середник для направи цього гріховного упадку людства - терпіння найсвятішої людської природи Воплоченого слова. Покликані вибиралися необме­женим Милосердям, а приречені - осуджувалися точно виміреною Справедливістю. Все то було зручне і цілеспрямоване для збереження людського роду і осягнення мети Відкуплення. Людям лишалась свобідна воля згідно з Божою Справедливістю. Супроти них не творилася несправедливість, бо якщо при своїй свобідній волі вони вибирали гріх, то так само вони мали спосібність утриматись від гріха з поміччю ласки і світла розуму.

Поcкільки Божий 3aкои є випиcaний в cеpцях людей, нiхто не може мaти опpaвдaння, чомy вiн не знaв i не любив Богa, як нaйвище Добpо для вcього cотвоpеного.

Усвідомлюючи ці тайни, я побачила з надзвичайною ясністю високі мотиви, задля яких Бог об'явив і прославив Себе, і котрі повинні спонукати людей хвалити і прославляти Сотворителя і Відкупителя усіх. Я також спостерегла, як неохоче люди визнають свій обов'язок перед Богом, чи дякують за отримані ласки; мені було повідомлено про скарги й обурення Найвищого через таку непам'ятливість. Всевишній наказав мені не чутися винною за таку невдячність, але дати Йому жертву хвали й нову пісню, і щоб я звеличала Його в імені всіх сотворінь.

О Найвищий і незрівнянний Господи! Щоб я тільки мала ту любов і досконалості всіх ангелів і праведних, щоб визнати і восхвалити вартісно Твою велич! Я визнаю, великий і могутній Господи, що таке низьке сотворіння, як я, не може заслужувати на незабутню ласку, що дозволяє отримати це ясне й захоплююче знання і світло про Твій неперевершений Маєстат. Перед лицем Твоєї величі я відчуваю мою нікчемність, про яку я не відала перед тою щасливою годиною. І я не знала про непересічну вартість чесноти покори, котрої вчать у цій науці. Не хочу сказати, що зараз посідаю ту чесноту. Але не заперечу, що мені показали надійну стежку, яка веде до неї. Твоє світло, о Найвищий Господи, просвічує мене, і Твій світильник показує мені стежки (Пс. 119, 105), так щоб я бачила, ким я була, і ким я є, і щоб боялася, чим можу стати. Ти просвітив мене, Найвищий Царю, і запалив мою волю найбільш захоплюючим завданням.