ЇЇ ДИТЯЧІ РОКИ

Царську дитину трактували, як і других дітей Її віку. Її пожива була звичайною, тільки - в меншій кількості. Подібно - із сном, хоч батьки дбали, щоб Вона достатньо спала. Вона не причиняла клопотів, ані не плакала через досаду, як це робили інші діти. Вона завжди була милою і нікому не докучала. Вона не поводилася, як звиклі діти, бо часто плакала і зітхала через гріхи світу, чекаючи його Відкуплення завдяки приходу Спасителя (наскільки дозволяли Їй на це вік і гідність Цариці). В Неї був милий вираз обличчя, що виявляло серйозність і особливу гідність, нічого дитячого. Часами вона дозволяла, щоби Її пестили, але вміла поставити межу своєю серйозною простотою, щоб знеохотити надмірну безцеремонність. Її мудра мама Анна обходилася із своєю Донечкою надзвичайно дбайливо і ніжно; подібно, Її татко Йоаким любив Її, як батько і як святий муж, хоч не мав тоді поняття про велику тайну. Дитя, із свого боку, його дуже кохало, - і як батька, і як Божого улюбленця. Воно допускало, щоби батько пестив Її більше, ніж другі, але за Божим натхненням і Йоаким і прочі виявляли зовні свої почуття з надзвичайною пошаною і уміркованням.

Дитятко Цариця завжди була ласкавою, бездоганною і милою. Її дитячий вік не перешкоджав допливу Божої ласки до Неї. Навіть у сні Вона ніколи не припиняла внутрішніх актів любові до Бога і других духовних вправ. З Божої Волі тим привілеєм можуть втішатись і другі люди. Але очевидно, що для Тої, Котру Всевишній вибрав, як свою Матір і Царицю всього сотвореного, ця ласка була подана понад всяку міру і поняття.

Немовлята не говорять, аж доки не навчаться мови. Марія ж володіла всіми людськими здібностями, включаючи і здатність говорити, вже з моменту свого Зачаття. Але вона добровільно мовчала півтора року згідно з передбаченням Найвищого, щоб не вирізнятися між другими дітьми. Як виняток, тоді Вона вживала мову лише при бесідах із своїми ангелами-хоронителями і в молитовних звертаннях до Господа. Але Її мати цього ніколи не чула і не знала, що Марія може говорити. Півтора року проминуло в такій повній мовчанці. Марія надолужувала своїм батькам іншими зовнішними виявами пошани і любові: при кожній нагоді затримувала в своїх рученятах долоні батьків, цілувала їх з найбільшим розчуленням і покірністю; і поступала так само, поки вони жили. Цим способом Немовлятко випрошувало їх благословення. Вони були щасливі з Нею, бо Вона вгадувала наперед всі їхні бажання, і намагалась їх сповнити, ще нім вони щось скажуть.

Коли Їй сповнилось два роки, Марія почала виявляти особливу жалість і милосердя для убогих. Вона випрошувала для них милостиню у святої Анни, і милосердна мама радо уступала як заради бідних, так і для задовільнення вразливих відчуттів її Пресвятої Доні; вона заохочувала майбутню Учительку милосердя любити і поважати убогих. Помимо випрошування милостині в матері Вона відкладала для бідних ще й частину від власної їжі. Вона вважала цю милостиню не ласкою для бідних, а довгом, що їм належиться по справедливості, говорячи в своєму серці: "Цей мій брат і пан заслуговує на те, що потребує, і що я отримую без всякої заслуги. " При жертвуванні милостині Вона цілувала руки бідних, а на самоті із ними - навіть ступні чи, якщо це не вдавалось, - то навіть землю, по якій вони ступали. Милосердячись над ближніми, Вона не забувала вставлятись перед Богом і за їхні душі.

Неймовірним був також вияв покори й послуху пресвятої Дитини, коли Її почали вчити читання і других шкільних предметів. Ангели були захоплені премудрістю і покорою Дитини, що діставши від Всевишнього повне знання про всі сотворені речі, дозволяла, щоб Її навчали подібно до звичайних людських дітей.

Наближався до завершення третій рік життя Пресвятої Марії, коли Вона мала пунктуально сповнити своє приречення, дане Всевишньому, - стати на службу Йому в Єрусалимському храмі. Тому Дитятко Марія вже шість місяців наперед почала готовити свою матір до неминучої розлуки, виявляла своє палке бажання жити в цьому храмі. Вона нагадувала мамі, скільки ласк вони одержали від Господа, якої вдячності Він заслуговує від них, потішала, що якщо Її посвятять Богові у храм, то Вона як Доня, стане для матері ще ближчою, ніж дома.

Свята Анна слухала стримані настоювання своєї Дитини, була готова підкоритись Божій Волі; але, все одно, серце їй краялось при думці про розставання з таким незрівнянним і милим Скарбом. Вона була би на місці вмерла з глибокого жалю, якби її не підтримувала рука Всевишнього. В горю вона промовила до Дитятка: "Моя люба Доню, багато років я прагнула тебе, і лиш пару літ маю щастя мати твоє товариство. Але нехай сповниться Божа Воля. Не хочу ламати своєї обітниців, в якій прирекла відіслати тебе до храму. Але ще є час! Май терпеливість, поки настане той день, коли сповниться твоє бажання."

Пару днів перед тим, коли Пресвятій Марії сповнилось три роки, Вона власкавилась отримати видіння, в якому Господь дав Їй знати, що прийшов для Неї час відійти до храму і жити там в посвяті Його служінню. Її невинна душа переповнилась радістю і вдячністю за цю пригадку, і Вона подякувала Богові такими словами: "Найвищий Боже Авраама, Ісаака і Якова, моє предвічне і найвище Добро! Тому що я не в силі Тебе вартісно возхвалити, нехай це вчинять ангельські духи від імені цієї покірної рабині. Бо Ти, безмірний Господи, що не потребуєш нічого, глядиш на цього нікчемного хробачка землі з Твоїм безгра­ничним милосердям. За що мені така ласка, що Ти приймаєш мене до свого Дому й служби, хоч я не заслуговую найжалюгіднішого місця на землі для мого проживання? Але якщо Ти настоюєш на цьому, бо Ти -великодушний, то благаю Тебе надихнути серця моїх батьків, щоб вони виконали Твою святу Волю."

В ту саму пору свята Анна теж мала видіння, в якому Господь приказував їй виконати приречення: передати свою Дочку до храму точно в день, коли Їй сповниться три роки. Без сумніву, цей наказ причинив святій Анні більше горя, ніж Боже розпорядження для Авраама пожертвувати свого сина Ісаака.

Святого Йоакима теж навідав Господь із тим самим наказом. Порадившись, Йоаким і Анна призначили день відправлення Дитятка до Єрусалимського храму. Великим було горе цього святого мужа, але не дорівнювало переживанням Анни: бо він ще не знав, що його Доня буде Божою Матірю.

Слова Цариці

Моя найдорожча доню. Пам'ятай, що всі живучі родяться, щоб померти, лише не відають, коли. Вони є певні, що життя коротке, що вічність не минає, і що тільки у цьому житті вони будуть пожинати вічне життя або вічну смерть. У цій небезпечній подорожі життя Бог встановив, щоб ніхто напевно не знав, чи є людина варта Його любові, чи - ні; бо якщо людина є в своєму розумі, ця непевність підштовхує її змагати з усієї сили до дружби із тим Господом. Божа справедливість вступає в дію, як тільки душа дістає розум; бо з цього часу і надалі Він просвічує, і спонукує, і провадить людину до доброчесності, і відтягає її геть від гріха, навчає її розрізнювати між вогнем і водою, схвалювати добро й осуджувати зло, вибирати чесноти й відкидати неморальність. Більше того, Бог кличе й побуджує душі своїм святим натхненням і постійним підказуванням, дає поміч Святими Тайнами, правдами Віри і Заповідями. Він веде людину вперед через її ангелів-хоронителів, проповідників, сповідників, служителів Церкви й учителів, - особливими терпіннями й ласками, смертю і другими трафунками, накресленнями Його Провидіння. Він розпоряджається всіми речами навколо людини таким чином, щоб притягнути до себе всіх людей, бо Він бажає всіх спасти. Таким способом Він надає в розпорядження сотворінь величезний набір милосердної помочі й підтримки, котрий вони можуть і повинні ужити для свого досконалення.

Цьому всьому противляться тенденції нижчої й чуттєвої природи, зараженої гріховним збудженням, що стремлять до чуттєвих речей, тривожать ум низькими апетитами й огидами, закріпачують волю фальшивою свободою некерованих пожадань. Також нечистий своїми чарами, облудними й беззаконними підмовами притемнює внутрішнє світло й ховає смертельну отруту під приємною покривою. Але Найвищий так легко не забуває своїх сотворінь; Він поновлює своє милосердя й поміч, прикликуючи заблуканих знов і знов. І коли вони відповідають на Його перший поклик, Він ще додає ласк згідно з Його Справедливістю, збільшуючи і помножуючи їх по мірі того, як душа на них відповідає. У винагороду за перемогу, яку душа здобуває над собою, сила її хтивості і пристрастей слабне, дух звільнюється, щоб ширяти вище, і підноситься понад власні схильності і понад демонів.

Але якщо людина нехтує можливістю піднятися понад свої низькі жадання і перемагати свою непам'ятливість, вона уступає ворогові Бога і її самої. Чим більше чоловік відчужує себе від Божої доброти, тим більш невартним він стає таємних закликів Найвищого, і тим менше він цінить Божу поміч, якою би великою вона не була. Бо нечистий і пристрасті одержують більшу зверхність і владу над його інтелектом, чинять його більш не придатним і неспосібним прийняти ласку Всевишнього. На цьому, Моя дорога доню, спочиває ціле спасення чи осудження душ, тобто - чи вони починають допускати до себе чи відпихати ініціативи Господа. Я бажаю, щоб ти не забувала цього повчання, так щоб ти могла відповісти на численні заклики, які одержиш від Найвищого. Дивись, щоб ти була сильною у побо рюванні Його противників і пунктуально дбайлива, щоб подобатись твоєму Господеві; бо так ти задовільниш Його і вислухаєш накази, котрі пізнаєш через Божественне світло. Я дуже кохала Моїх батьків, і ніжні слова Моєї матері зранили Моє серце. Але тому, що Я знала, що це Божа Воля, щоб їх залишити, Я забула про її дім і про своїх рідних, щоби піти за Моїм Супругом (Святий Дух; - прим. наша). Належна освіта і поучування дітей багато можуть вчинити, щоб полегшити їм практикування доброчесності, бо це приучує їх від самого світанку розуму йти за його, провідною зорею.