ПРО ЧЕСНОТУ НАДІЇ, І ЯК ПРЕЧИСТА ДІВА ВПРАВЛЯЛАСЬ У НІЙ

Чеснота надії природно йде слідом за чеснотою віри і визначена Богом, як її продовження. Бо якщо Всевишній вселяє в нас чесноту віри й бажає, щоб кожен, незважаючи на свій вік і становище в суспільстві, неомильно пізнав Бога, Його тайни і обітниці, то тільки з одною метою, - щоб ми розбудили у собі нестримне прагнення дійти до того найвищого Добра. Таке прагнення називаємо надією, і воно засівається у нашій волі при хрещенні. Бо розумна діяльність індивідуальної волі змагає до вічного блаженства, до найліпшого використання Божої ласки й подолання труднощів на цьому шляху. Прояви і спосіб діяння цієї чесноти регулюються світлом віри і розумним покладанням на непорушну обітницю Господа. Розумно надіючись, людина уникає двох крайностей - розпачі і самовпев­неності. З одної сторони, ми стаємо певні, що Бог не відніме нам того, що обіцяв усім, а з другої, - що обітниця нам не дається даром, а вимагає повного напруження всіх сил при допомозі Божої ласки.

Отже, у Пресвятої Марії ця чеснота надії, те бажання дійти до найвищого Добра, до Бога - перевершували досконалістю можливості усіх сотворених істот. Хоч Її надія була скріплена блаженними спогляданнями Найвищого у Небі, твердим переконанням в Його непорушній правдомовності й вірності, це не зменшу­вало Її зусиль ще більше подобатись Йому, ще більше заслужувати собі на обіцяну Їй славу Цариці Небес.

Більше того, якщо, як вже було сказано, Цариця Небес була наділена чітким знанням і вірою відносно всіх об'явлених правд, тайн і діянь Найвищого, і якщо акти надії супроводили всі акти віри, то хто окрім Господа, міг би їх почислити і зміряти? Сюди слід додати і Її сподівання на спасення людських душ у майбутній євангельській Церкві, що мали сповнитись через заслуги відкуплення людей Її пресвятим Сином. Як і чеснота віри, так і чеснота надії була створена тільки заради Марії, і тільки заради Неї - була дарована всьому людству.

В зв'язку з тим Святий Дух називає Її Матірю прекрасної любові і святої надії (Екл. 25,24). Бо подібно, як Вона стала Матірю Христа, одягнувши Його в плоть, так само Святий Дух вчинив Її Матірю надії, тому що Вона зачала й породила цю чесноту для вірних у Церкві.

В Ісусі Христі Церква має Небесного і правдивого Батька, що започаткував і заснував її своїми заслугами й трудами, збагатив її Божими ласками, власним приміром і наукою. Тому годилося, щоб Церква дістала також люблячу Матір, котра в особі Пресвятої Марії пестила б і кормила цих малих діточок біля своїх грудей (І Кор. 3; 1-2) делікатною поживою, аж поки вони самі не зуміють уживати їжі здорових і сильних дітей. Такою Матірю була Пресвята Марія, Котра від початків Церкви, коли Закон милосердя щойно народився для Її ще слабеньких дітей, почала підгодовувати їх солодким молоком своїх просвітлених повчань із істинно материнським милосердям.

До кінця світу Вона буде помагати новим дітям, заступатися за тих, котрих Христос приводить до себе щодня через свої заслуги і на просьби цієї Матері милосердя. Це Вона виховує і викормлює їх. Вона є нашою наймилішою Матірю, нашим життям і надією, початком наших благословень. Вона є нашим при­міром для наслідування. Вона є нашим запевненням у змаганні до вічного щастя, яке для нас заслужив Її пресвятий Син. Вона доставляє всю потрібну нам поміч.

Слова Цариці

Ти, Моя найдорожча, отримавши таке велике просвітлення про цінність цієї чесноти і про діла, котрі Я здійснювала з її допомогою, повинна невпинно трудитись, щоб наслідувати Мене відповідно до одержаної Божої ласки. Постійно пригадуй і обдумуй в душі обітниці Найвищого, і з непохитною впевненістю в їх Божественній достовірності розбуди своє серце, щоб ревно бажати і прагнути їх звершення. Такою твердою надією ти запевниш собі задля заслуг Мого пресвятого Сина прибуття до благословенного проживання у Небесній Батьківщині, і до товариства всіх тих, що будуть бачити в безсмертній славі Лице Найвищого. З її поміччю ти зможеш піднести своє серце понад земні речі і націлити свій ум на незмінне Добро, до Котрого ти змагаєш. Всі земні речі виглядатимуть для тебе клопітними і відштовхуючими; ти вважатимеш їх нікчемними і гідними зневаги; до нічого не будеш стреміти, лише - до милого й чарівного предмету твоїх бажань. В Моїй душі Я так завзято надіялась, як тільки було можливо для тих, що вже наблизились у вірі до свого предмету бажань і пізнали Його досвідом; жодна мова ані слова не зможуть описати чи передати силу тої надії.

Крім того, щоб це ще більше підштовхнуло тебе, подумай із глибоким жалем в серці про ті численні нещасні душі, що є Божою подобою із здатністю заслужувати собі славу: як вони по власній вині позбавляють себе тої надії! Якщо би діти святої Церкви зупинилися на хвилю в своїх марних заняттях, завдали собі труда обдумати і зважити благословення непомильної віри й надії, що відділяють їх від темряви, і що без ніякої їхньої заслуги відрізнили їх від послідовників сліпого невірства, - то вони би засоромились своєї байдужості і непам'ятливості, і осудили би власну нікчемну невдячність. Але хай такі себе не обманюють, бо найжахливіша кара їх чекає. Для Бога і для Святих вони найбільш огидні, бо гордують Кровю, яку пролляв Христос якраз для того, щоб виєднати їм оці благословення. З погордою, ніби це лиш байка, вони ставляться до благословень віри, поспішаючи ціле життя у своїх справах; не витратять ні дня, ні навіть години, щоби подумати про свої обов'язки і небезпеку, що їм грозить. О, ридай душе над цим гідним жалю лихом, і по своїй силі молись і працюй для його усунення через Мого пресвятого Сина. Повір мені, що які би зусилля і спроби ти не робила для цієї мети, всі вони будуть винагороджені Всевишнім.