МАРІЯ ОПІКУЄТЬСЯ АПОСТОЛАМИ І ВІРНИМИ

Число вірних в новому Законі милосердя більшало з дня на день (Діяння 5,14). Росла й опіка Пречистої Діви Марії над новими дітьми, яких приводили у Христову Церкву апостоли. Особливу увагу уділяла Божа Матір тому, щоб охоронити, оборонити, скріпити апостольську громадку, підставу Церкви від люті і підступів люцифера. Всіх їх Вона любила, обслужувала і шанувала, як Святих, як священників, проповідників і утверджувачів святого Євангелія. По мірі росту Церкви апостоли все далі відлучалися з Єрусалиму, щоб хрестити і утверджувати в Вірі жителів околиць. Але -щораз верталися у свою громаду, щоб доповісти нашій Цариці про свої успіхи.

Смертельний ворог всіх людей не гаявся, щоб ставити запори перед Божим словом, щоб нищити плоди Євангелія, нацьковувати невіруючих слухачів. і навіть новонавернених - на сперечання і сутички з апостолами. Пекольному драконові здавалось, що їх самих неважко буде поразити, коли Пречиста Діва є далеко. Як сказано в Святому Письмі (Йов 41, 19), несамовита гординя дракона вважає залізо за солому, а мідь - за дерево трухляве. Ніщо не наганяло йому страху, окрім самої Пречистої. Тому він терпеливо їх підстерігав, коли вони лишалися без Неї. Але диявол зле розрахував.

Бо міць Цариці Неба сягала скрізь із сторожової вежі її Богом благословенного знання. Як чуйний вартовий, викривала Пресвята Богородиця всяку спробу люцифера, і спішила з поміччю своїм синам і Господнім служителям. Коли апостоли лишались сам на сам з терпіннями, Вона негайно розсилала святих ангелів, щоб заохочували їх і потішали, та й остерігали. Ангели же часом діяли потихо, почерез внутрішнє натхнення. Але частіше - являлися в осяйній славі, щоб передати волю їх Наставниці, а своїм пишним видом - піднести дух і настрій Христових воїнів на полі бою. І неустанно Матір Пресвята молилася за них і возносила Богові подяки. То була сильна Жінка, що для домашніх двигала на собі тягар подвійної роботи: Матір родини, Котра всіх кормила, і - ще працею власних рук насаджувала винницю Христа.

Та й інші вірні теж перебували під покровом безвідмовної опіки Пресвятої Марії. У пам'яті Вона тримала всіх новонавернених у цілій Палестині разом із всіми їхніми потребами і бідами. І дбала не лиш про спасення їхніх душ, але і про тілесні їх потреби. Многі одержали чудесне оздоровлення з недуг найтяжчих. А тим, що їх чудесне оздоровлення не було б на добро,

Пречиста Діва надавала поміч особисто, під час відвідин в їх домах. Бідних - своїми ручками кормила при ліжку їх недуги; й порядкувала біля них, ніби слугиня всіх. В своїй покорі, милосерді і старанні Цариця Неба і землі не відмовляла жодної услуги найменшому і найнужденнішому з-посеред вірних. Всіх наповняла радістю, розрадою, труди їх легкими чинила. А де не було змоги явитись особисто, там ангелів таємно посилала, чи за тих людей молилася і благала Господа.

І особливою опікою оточувала Божа Матір тих, що були на порозі смерті. При багатьох Вона чувала. І їх не оставляла, аж доки не упевнювалась в їхньому спасенні. За тих, що йшли в чистилище, Вона молилась і покутувала, лежачи хрестом, і творячи поклони чи метанія, та інші вправи, щоб надолужувати за їхні гріхи. А опісля - ангелів посилала до чистилища по терплячі душі, щоб їх забрати до Небес, представити перед лице Ісуса, як Його дітей, як плід Його Відкуплення і крові. Тим щастям Цариця Неба обдаровувала багато душ в час свого перебування на землі. Наскільки мені дано зрозуміти, цю ласку нам дарують і тепер для тих, що в свої земні роки заслужували на Її присутність.

А тут лиш про випадок надзвичайний я згадаю, коли Марія дівчину звільнила в час смерті із челюстей пекольного дракона. Із дуже бідної сім'ї та дівчина була навернена і охрестилась в числі тих перших п'яти тисяч мешканців Єрусалиму. Захворіла. Не приходила до здоров'я, і в ослаблій Вірі поповнила гріхи, що поставили під загрозу освятну ласку її Хрещення. Господь для свого торжества і слави Матері своєї дозволив на лютий напад сатани. Диявол під видом улесливої жінки з'явився перед нею й намовляв, аби вона зреклась людей, що проповідують Розп'ятого, бо все це є обманом; а до того - її ще покарають також священники і судді, котрі розп'яли учителя нової, ложної науки; а коли прийме добру раду, то буде жити в мирі і спокою. А бідна хвора дівчина на те: "Зроблю, як ти кажеш. Але що сказати отій Пані, що була з тими мужчинами й жінками, що виглядала такою милою і лагідною? Її прихильності я дуже прагну." Нечистий відповів: "Оця, що ти про Неї згадуєш, є гірша від усіх, і Її найбільше мусиш уникати. То найважніше, щоб ти не попала Їй в тенета."

Запаморочена смертельною отрутою старовинного змія, ця проста голубина душа вже йшла по свою вічну смерть. А недуга вже викінчувала передчасно її тіло. Тим часом за вказівкою сусідів зайшов до тої дівчини один із семидесяти двох учеників Спасителя, щоб їй допомогти. Але хвора не захотіла його ні бачити, ні чути, відверталась і затуляла собі вуха. Тут учень зрозумів, що її душа гине, і поспішив до св. апостола Йоана. Йоан прибув і стрінувся із тим самим опором. Проте - ще встиг помітити численні легіони бісів, що негайно щезли, як тільки він став на порозі. В великім горю кинувся Йоан по поміч до Пресвятої Богородиці. Цариця зразу повернула на недужу свій духовий погляд, і розпізнала її правдивий, майже пропащий стан. Жаль Їй зробилось тої простої овечки, так обманутої кровожадним пекольним вовком. Вона упала на долівку, благаючи у Неба для неї порятунку.

Минув у тих благаннях якийсь час, а відповіді жодної не було. Бо Господь на пробу виставляв Маріїне непобідиме серце і Її милосердя до своєї ближньої. Тоді подібно до пророка Єлисея, що мусів сам іти, щоб оживити добрій жінці померлого хлопчика-одинака (II Царі 4,34), Марія вирішила особисто йти до умираючої. І знову - помолилася до Бога, і знову Небеса мовчали. Тоді Вона підвелась, щоб вийти з дому у супроводі вірного Йоана. Але лишень зробила перші кроки, дорогу заступили Їй ангели. Не знаючи про наміри Господні, Пречиста запитала, чому вони затримують Її. І відповіддю було: "Нема підстави, щоб ми годилися на Твоє ходження по місті, коли ми можемо понести Тебе більш достойно." Негайно ангели доставили Їй трон із пишних хмар, і перенесли на нім свою Царицю аж до кімнати дівиці хворої, що вже була при сконі. Вона вже говорити не могла; покинули її усі, крім демонів, що здобич пильнували.

Але, як лиш Цариця ангелів зробила вхід, усі злі духи щезнули умить, наповнені великим страхом. Цариця наказала їм зійти у пекло і залишатись там, ажє поки їм позволять вийти знов. Любляча Матір наблизилась до своєї дитини у терпіннях, взяла ту дівчину за руку, назвала по імені, промовила ласкаві життєдайні слова. І - сталась нагла зміна: дихання успокоїлось, недужа прийшла до себе і заговорила: "Моя Пані, жінка до мене приходила і переконала, що учні Ісуса мене дурять, і що для мене було б ліпше, щоб я покинула Тебе і їх; бо в противнім разі, коли я піду їхньою дорогою життя, то попаду напевно у біду велику." Цариця наша відповіла:

"Моя доню, та, що ти її за жінку прийняла, насправді є твій ворог - сам диявол. Я приходжу в Імені Найвищого, щоб дати тобі вічне життя. Тож повернись до Його істинної Віри, котру прийняла ти, і визнай Його з усього твого серця, як твого Відкупителя і Бога, котрий задля спасення твого і цілого світу вмер на Хресті. Поклонись і заклич до Нього, і попроси, щоби простив твої гріхи."

"У все це,- недужа відказала,- я вірила і перед тим. Але вони мені сказали, що то є дуже зле, і що вони каратимуть мене, якщо коли-небудь я визнаю оце." На те сказала Божа Матір їй: "Моя приятелько, не бійсь, що це обман. Одне запам'ятай: - що болі і терпіння, яких насправді слід боятись, то ті - пекольні, в котрі дияволи тебе завести хочуть. Ось, дуже близько ти від смерті, і можеш з ліків скористати, котрі тобі даю тепер, якщо лише Мені повіриш. Так зможеш звільнитися від вічного вогню, котрий загрожує тобі за гріх твій." Ці умовляння й ласки, даровані Пречистою, зворушили сумління тої нещасниці. Обливаючись рясними сльозами, вона стала благати Пресвяту Богородицю в біді її не покидати, бо вона готова послухати в усьому, що їй прикажуть. І Божа Матір недужій після цього підказала відверто визнати, що вірить в Ісуса Христа і - збудити жаль за гріхи перед своєю сповіддю. Мерщій Вона післала за апостолами, щоб уділили хворій Святих Тайн. І - умираюча жінка, безустанно повторюючи акти каяття й любові, з іменами Ісуса і Марії на устах щасливо уснула на руках своєї Небесної Заступниці.

Слова Цариці

Моя доню. Тому що в цій главі ти вивчила між іншим той незрівнянний ні з чим і гіркий жаль, з яким Я оплакувала загибель людських душ, ти теж мусиш сама навчитись, що робити для спасення твого та інших людей, щоб бездоганно Мене наслідувати, як вимагаю Я від тебе. Я не відмовилась би від ніякої муки чи смерті, якщо би було це потрібно, аби спасти когось з проклятих; і щоб їх спасти. Я розглядала б всі терпіння милою полегшею для Мого найревнішого милосердя. Отже, якщо ти не вмираєш через такий жаль, то щонайменше, не можеш мати відмовки від готовності перетерпіти все, що Господь тобі пішле, щоб справа рухалась вперед, ані не можеш ухилятись від молитви чи від трудів на повну силу, - щоб тільки запобігти гріхам у твого ближнього. А коли не можеш зразу осягнути ціль, або не знаєш, чи Господь вислухав тебе, не втрачай упевненості, але оживляй її і тривай в своїх зусиллях. Бо таке наставлення подобається Тому, хто більше від тебе прагне спасення всіх Його відкуплених. А якщо твої молитви не вислуховуються, зроби ужиток з засобів, які підказує розсудливість і милосердя, і повертайся знов до своїх молитов. Найвищому завжди подобаються і цей вид добродійності для ближнього, і ця любов, що намагається запобігти гріхові. Він же не бажає смерті грішника (Єзек. 33, 11) і, як ти написала, не виносить наперед остаточної і невідкличної ухвали щодо осудження своїх сотворінь, але старається їх всіх спасти, якщо вони не стремлять до загибелі по своїй свобідній волі. Хоч у правосудді своїм Він дозволяє на цей шлях, як невід'ємний від свобідної людської волі, це є противне Його уподобанням. Не обмежуй себе у цих проханнях, та й у прочих - щодо речей дочасних; молись, щоб воля Його звершилася у всьому, що є добре.

Якщо для спасення твоїх братів Я бажаю, щоб ти трудилась із таким запальним милосердям, то розваж, як много мусиш ти вчинити для власного спасення, і у якій шані мусиш тримати власну душу, за котру безмежна ціна була назначена. Хочу остерегти тебе, як Матір: коли покуси і пристрасті штовхають тебе до поповнення гріха якогось, хоч і найменшого, то собі пригадуй той жаль і сльози, до котрих Мене доводили гріхи людей і бажання запобігти їм. Не причиняй Мені цієї прикрості, Моя найдорожча! Бо хоч тепер Я невразлива на біль, то все-таки ти позбавляєш Мене, що погодилась бути Матірю і Вчителькою, тої звичайної радості: бачити тебе справді нарядженою в досконалість, якої вчать у Моїй школі. Якщо будеш недбалою у цьому, то ударемниш Моє велике прагнення побачити, як ти сподобаєшся Моєму Божественному Синові, і виконаєш Його святу Волю у всій її обильності. Обдумай при поданому тобі світлі, якими великими виглядатимуть вчинені тобою навіть дрібні провини у випадку, коли ти дістала стільки ласк і зв'язала себе зобов'язаннями супроти Господа і Мене. Покус і небезпек не забракне тобі на всю решту твого земного життя. Але під час них усіх пригадуй про Мою науку, про Мої сльози і смуток, а передусім про те,- скільки винна ти Моєму Божественному Синнові, що є таким щедрим, уділюючи плоди своєї Крові для здобуття твоєї вдячної взаємності.