ПРЕСВЯТА МАРІЯ ВІДВІДУЄ ЄЛИСАВЕТУ

"Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди". (Лука 1, 39). Ці слова із Євангелія означають не стільки просте збирання в далеку дорогу, скільки Її духову настроєність невідкладно і точно виконати отриманий Божий наказ. Бо Найвищий приказав Цариці Небес негайно освятити Предтечу воплоченого Слова, котрий ще був ув'язнений в лоні Єлисавети путами первородного гріха. Це було єдиною метою подорожі.

Невинні супруги Марія і Йосиф прямували до дому Захарії пішки через важкопрохідний гористий терен на відстань 28 ліг (приблизно 125 км). Подорож тривала чотири дні і була нелегка для тендітної Дівиці. Для Її вигоди святий Йосиф дістав ослика, з якого Вона не хотіла багато користати: неодноразово сходила на землю, щоби Йосиф трохи відпочив в сідлі. Вірний супруг ніколи не дозволяв собі на таку полегшу, і тому часто вони обоє йшли пішки поряд з осликом, аж поки Йосифу удавалось умовити Дружину знов сісти в сідло.

Нікого з ними не було, крім тисячі ангелів, що стерегли Марію та Ісуса, і служили їм, лишаючись невидимими для святого Йосифа. В дорозі Марія сповняла поля і гори захопленими похвалами Богові, вела бесіди з ангелами, і навперемін з ними виспівувала хвальні пісні про тайни Божественності, труди Сотво­рення й Воплочення. Знов і знов чисте серденько Непорочної Діви загорялось полум'ям Божественної любові. А Йосиф дискретно мовчав, позволяючи високо літати духові його любої Дружини. Та й сам він розмишляв про Божі речі, і мав ласку розуміти дещо з того, що відбувалось у Її душі. Часами вони розмовляли з собою: і про спасення душ, про Боже милосердя, про прихід Відкупителя і пророцтва відносно Нього, про інші тайни і святі діла Найвищого. Такі розмови із Дружиною настільки полонили його Божественною любовю, і так насичували розумінням тайн, яких вони торкались під час бесід, що Йосиф відчував себе цілком обновленим і одухотвореним оцим палаючим внутрішнім світлом. Так проявлялось діяння Воплоченого Слова, Котрого Цариця Небес вже носила у своєму лоні; хоч святий Йосиф ще цього не знав.

Накінець вони прибули до містечка Юда. Це була точна назва місця, де тоді проживали батьки святого Йоана Хрестителя - Захарія і Єлисавета. І тому святий

Євангелист Лука так його назвав. Воно було безслідно знищене невдовзі по смерті Ісуса Христа. По тій причині пізніші дослідники прийшли до неправильного висновку, що святий Лука мав на увазі не містечко, а провінцію Юди, чи -Юдею. Святий Йосиф поспішив наперед і привітав мешканців дому словами: "Нехай Господь буде з вами і наповнить ваші душі своєю ласкою." Свята Єлисавета вийшла із своїми назустріч, бо вже була попереджена в видінні про візит Марії, і про особливу прихильність Найвищого до Неї. Але молодша літами й найпокірніша Цариця першою привітала свою тету (насправді це була набагато старша двоюрідна сестра; - прим. наша): "Нехай Господь буде з тобою, моя найдорожча тетко." На що Єлисавета відказала: "Той сам Господь нагородить тебе за те, що ти прийшла й доставила мені це задоволення."

А коли після першого вітання вони лишилися насамоті, Марія знов промовила: "Нехай Господь береже тебе, моя найдорожча тетко, і нехай Його Божественне світло подасть тобі ласку і життя." (Лука 1, 40). На звук голосу Марії свята Єлисавета наповнилась Святим Духом і моментально усвідомила собі найвищі тайни і святощі Найвищого. Хвилювання відчули рівночасно мати і дитя, бо це Відкупитель почав діяти з лона Марії, вико­ристовуючи Її голос, як свій інструмент. Хоч малюсенького розміру, хоч зачатий лише вісім днів тому, Він покірно благав Отця Небесного за освячення свого прийдешнього Предтечі, ще нім Марія відкрила уста. А після проголошення згаданих слів Бог глянув на дитину в лоні святої Єлисавети, дав тій дитині повний розум, просвітив

Божественним світлом, щоб майбутній Предтеча приготовився до благословень, які мав зараз дістати.

Зразу на місці він був звільнений від первородного гріха, став прибраним сином Бога, був наповнений щедрими ласками Святого Духа і Його рясними дарами. Всі його здібності були освячені і підпорядковані розумові. Сталось, як Архангел Гавриїл заповів Захарії, що його син буде повний Святого Духа з лона своєї матері (Лука 1, 15). І в ту же мить благословенна дитина глянула на Воплочене Слово через прозору для неї стінку материнського лона, прийняла клячучу позу і віддала хвалу своєму Сотворителю і Відкупителю; дитя бачило Його в лоні Пресвятої Марії, як ніби замкненим у камері з чистого кришталю. Це й був той рух ликування, який відчула Єлисавета в своїм лоні (Лука 1,44). З цієї хвилини дитя Святої Єлисавети почало вправлятись у вірі, надії, любові, вшановуванні Бога, у вдячності, покорі, побожності - збирало собі заслуги і росло у святості.

Марію у цей час захопило видіння Божественності і тайн, які через Неї здійснював Її пресвятий Син. Єлисавета стала свідком Її Богоподібного Преображення, наповнилась Святим Духом і голосно вимовила хвальні слова, які нам точно передав святий Лука: "Благословенна Ти між жінками і благословен плід лона Твого! І звідкіля мені це, що прийшла до мене Мати мого Господа?! Ось бо як голос Твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радості здригнулась в моїм лоні. Щаслива Ти, що повірила, бо здійсниться сказане Тобі від Господа."

Тоді Матір мудрості й покори найніжнішим голосом прославила Сотворителя: "Величає душа моя Господа, і дух мій радіє в Богові, Спасителеві моїм. Бо Він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі покоління. Бо велике вчинив мені Всемогутній; і святе є Його Ім'я, Милосердя Його - з роду в рід для тих, що бояться Його. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Він скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних, наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, як обіцяв був батькам нашим - Авраамові і його потомству повіки." Тим возвеличенням Бога Пречиста Діва визнала, що ласки й благословення, котрими Всевишній осипав Її, поширюються через Неї на всі грядущі покоління тих покірних, що бояться Господа.

Коли вони вийшли із свого відосібнення, свята Єлисавета передала себе і цілий дім у розпорядження Цариці Небес. Марія прийняла для себе лише світличку, де Єлисавета звикла молитись, а щодо решти, то зобов'язалась їй служити, як звичайна прислуга. Бо, мовляв, на те Вона й приїхала, щоби потішити Єлисавету. Ось так Господь зв'язав узами Божественної любові трьох святих жінок, котрі перші в цілому людському роді з Божої ласки дістали об'явлення про прихід Месії: святу Анну, її Доню -Пречисту Діву Марію, і святу Єлисавету з її ще ненародженим сином, Котрий назветься Йоаном і стане Предтечею Христа.

Вже сутеніло, як вони вернулись до решти мешканців дому. Перед Марією став глухонімий Захарія. Наша Цариця приступила під його священниче благословення. Вона щиро співчувала його біді і помолилася за нього; але з оздоровленням цього достойного мужа Її тета мусіла чекати на час, означений з Небес. Єлисавета ж оточила святого Йосифа особливою увагою, як майбутнього Опікуна Спасителя. По трьох днях гостювання святий Йосиф попросив у Марії позволення залишити Її в товаристві Єлисавети і повернутись додому; він мав прибути знов, коли його покличуть. Як людина великодушного і благородного серця, святий Йосиф відмовився від більшої частини прощальних дарунків і відійшов із своїм осликом в дорогу.

Влаштувавшись в Єлисавети аж до часу народження Предтечі, Цариця Неба не змінила своїх звичок. Вона підіймалась опівночі для молитви і довгих розважань над Божественними тайнами. І в трудах, і в відпочинку Вона продовжувала діставати нові ласки, просвітлення, розради і опіку від Господа. Під час тих трьох місяців Марія мала багато видінь, в більшості - внутрішнього характеру. Найчастішим були видіння Особи вочело­віченого Слова; бо дівиче лоно, що носило Месію, було для Неї і вівтарем, і святилищем. Вона чувала над щоденним ростом того святого Тіла. Марія неустанно переживала таку надзвичайну ніжність і прив'язаність до Бога, що була б згинула на місці від сили своїх почуттів, коли б Її не кріпила Господня рука. До цих прихованих від людського ока занять Вона додала ще й ретельну опіку над Єлисаветою, навіть пошиваючи сповивачі і покривала для ще ненародженого Йоана Хрестителя. Як Єлисавета не старалась услужити благословенній Марії, вона ніколи не зуміла в цьому змаганні у покорі перевершити Пречисту Діву. Вже тут Пресвята Марія ввела в дію доктрину предвічного Слова, що понизив себе до вигляду і поневірянь людського слуги. Як бачимо, ціла історія діяння Небес позначена печаттю упокорення, і є явним осудженням людської гордості у всіх її проявах. Беручи по-людськи, ця Жінка, святіша від усіх Небесних чинів, мала бути оточена почесною гвардією й пошаною цілого світу, відгороджена від всіх клопотів і трудів сірої буденщини. Але таке помилкове судження не може мати місця у правдивій науці Святих, яку передає їм безмежна мудрість Сотворителя; ця наука не плутає поверховних світських гонорів із вартістю самих сотворінь. Найви­щий був би скривдив і збіднив свою Матір, коли б позбавив Її оказії до найбільш геройських подвигів духа.

Прийшла година для возходу ранкової зорі, що випереджала ясне Сонце справедливості, що провіщала той омріяний день Закону милосердя. Час був відповідний, щоб увійшов у світ, святий Йоан, Пророк Найвищого; він мав вказати своїм перстом на Ягня (Йоан 1, 29), приготовити людство для спасення і освячення світу.

На просьбу його матері наша Цариця прийняла в свої руки новонароджене дитя і піднесла Богові Отцеві, як нову і милу Йому жертву, як перший овоч Відкуплення. Благословенне дитятко, повне Святого Духа, зразу визнало свою Царицю легким схиленням голівки, і знову в дусі поклонилось Божественному Слову, котре ще спочивало в лоні Пресвятої Марії. Вдячна Богові дити­на внутрішньо чинила акти палкої подяки, упокорення, любові й вшанування Бога і Його Діви-Матері. Небесна Володарка відмовила за нього цю молитву: "Найвищий Господи і Отче, всесвятий і сильний! Прийми на свою честь оцю пожертву і своєчасний плід Твого пресвятого Сина і мого Господа. Він є освячений Єдинородним, врятований від наслідків гріха і від влади Твоїх древніх ворогів. Прийми цю вранішню жертву і влий в цю дитину благословення Твого Святого Духа, щоб він міг бути вірним служителем для Тебе і Твого Єдинородного."

Після цього всі найближчі перейшли до обговорення, як буде відбуватися традиційне для жидів обрізання хлопчика. Зібралися кревні і ближчі знайомі дому Захарії, щоб вибрати дитині ім'я. Всі були зацікавлені прийти, бо знали про дивні обставини пізнього зачаття Єлисавети і оніміння Захарії. Через недугу останнього чільне місце у нараді зайняла його дружина. Її освячена душа променіла неземним світлом, що зауважили всі присутні. Свояки жестами пояснили Захарії, про що йде мова. А він, попросивши табличку, написав на ній: "Йоан - його ім'я." В цю ж хвилину по натхненню від Господа Пресвята Марія таємно вжила надану Їй владу над природою, і приказала недузі уступити. Покарання за недовіру було знято, як предсказав був перед тим Архангел Гавриїл. І Захарія, праведний священник, повний Святого Духа заговорив: пророкував про спасення Ізраїля, і про свого сина - Предтечу Месії, так як записано в Євангелії (Лука 1, 68-79).

На вістку від Єлисавета святий Йосиф вернувся, щоб забрати додому в Назарет свою святу Дружину. Єлиса­вета і Захарія зустріли його з великою шаною, як Опікуна найбільшого Небесного скарбу. Пречиста Діва прийняла його з радістю і, як звичайно, навколішках попросила благословення й вибачення за те, що майже три місяці не доглядала мужа. Святий Йосиф тим не переймався, лише тішився, що бачить Її знов. За кілька днів, при розставанні із Пресвятою Марією, священник Захарія звернувся до Неї: "Моя Володарко, вічно хвали і благослови Твого Сотворителя, Котрий у своєму безмежному милосерді вибрав Тебе з-поміж усіх своїх сотворінь, як Його Матір, як єдиного Хранителя всіх Його величних благословень і святощів. Пам'ятай про мене, Твого слугу, перед Твоїм Господом і Богом, щоб Він провів мене у мирі через це вигнання до безпеки вічного миру, на який ми надіємось; - і щоб через Тебе я заслужив, щоб побачити Його Божественність, спогдялання Котрої є вінцем Святих. Згадай також, о Пані, мій дім і родину, і особливо - мого сина Йоана, і молись до Найвищого за свій народ."

Цілий дім Захарії був освячений присутністю Пре­чистої Діви і Воплоченого Слова в Її лоні. Її особистий примір, бесіди й молитви духово збудували мешканців дому; випрошені Нею дари і ласки Всевишнього збагатили їх.

Перед самим від'їздом Пресвята Марія знов клякнула перед мужем, щоб дістати його благословення, і вони рушили в дорогу додому.

Слова Цариці

Були дві підстави, Моя доню на те, чому Божественні дії, які вчинив Мій Син через Мене у святих Йоана і Єлисавети, були приховані, а здійснені у Захарії Мною - явні. По-перше, хоч Єлисавета ясно висловилась в похвалі Воплоченому Слову і Мені, ще не годилось у той час, щоб стало загальновідомо про цю тайну чи Мою гідність; прихід Месії мав бути сповіщений іншими, більш підхожими для цього засобами. По-друге, ще не всі серця були так добре приготовані, як в Єлисавети, щоб сприйняти таке цінне й небувале насіння надприродного знання, ані - не привітали би вони з належною пошаною таке священне об'явлення. З другого боку, більше личило, щоб Захарія у своїй гідності священника проголосив те, що тоді мало стати відомим. Бо початки Небесного світла з більшим довір'ям прийняли би від нього, ніж від святої Єлисавети, особливо - у його присутності. Те, що вона сказала, і так було збережено, щоб дати свій ефект у належний час. Хоч Божі слова мають свою власну, притаманну лише їм силу, все ж більш значущо і дохідливо буде, коли їх передати через священника -для тих, що не обізнані і не орієнтуються добре в Божественних тайнах.

Подібно належалось, щоб сан і честь священства були вирізнені. Найвищий бо тримає священників у такій шані, що коли їх знайде в добрім успосібленні, то возвеличує і наповнює своїм Духом, щоб їх поважали, як вибраних і Ним помазаних. Більше того, Господні чуда менше ризикують потерпіти невдачу, коли передаються через священників, навіть - з обширнішим об'явленням. Якщо вони дорівнюють своїй гідності, то їх працю можна порівняти з трудами ангелів і серафимів. Їх обличчя мають сяяти, як у Мойсея, коли той сходив вниз після бесіди з Господом (Вихід 34, 29). Щонайменше, вони повинні так себе вести з другими людьми, щоб їх поважали й шанували, як других по Богові осіб. Бажаю, щоб ти зрозуміла, Моя найдорожча, що Найвищий є дуже сердитий на світ у цій справі: як на священників, так і на мирян. На священників, - бо вони, забуваючи про свій високий сан, принижують себе осудливим, недостойним, згіршаючим життям, дають злий примір світові, пристаючи до нього в ущерб свому освяченню; а на мирян, - бо вони з нерозсудливою зарозумілістю ставляться до помазаних Господом, котрих - навіть недосконалих і вартих догани, - треба шанувати і поважати, як таких, що займають на землі місце Христа, Мого найсвятішого Сина.

Через цю належну священству повагу Я інакше вела себе з Захарією, ніж з Єлисаветою. Бо хоч Господь бажав, щоб Я була знаряддям, з поміччю котрого Дари Святого Духа мали бути передані обом, Я привітала Єлисавету так, що рівночасно виказала певну зверхність над нею, здійснюючи свою владу над первородним гріхом у її сина; бо після Моїх слів цей гріх був прощений, і обоє - мати й син - наповнились Святим Духом. Оскільки Я не була заторкнута первородним гріхом і була вийнята з-під нього, Я в цьому випадку посідала власть над ним, - наказувала, як Володарка, що затріюмфувала над ним при допомозі Господа; не була його рабинею, як всі сини, що ним згрішили. Тому Господь бажав, щоб Я, котра ніколи не була у його неволі, віддала наказ для увільнення Йоана від рабства і ланцюгів гріха. Захарію Я не вітала таким владним способом, тільки молилась за нього, дотримуючись вимог пошани й етикету, що відповідали його санові і Моїй скромності. Я не була би наказувала, щоб язик священника розв'язався, навіть потиху, у духу, коли б Найвищий не поклав це на Мене, рівночасно натякнувши, що такий недолік у мові ледво чи відповідає його службі. Бо священник має бути напоготові, щоб служити Найвищому, і хвалити Його усіми силами. Відносно пошани до священників Я більше скажу тобі іншим разом. А тепер нехай тобі цього вистачить, аби усунути твій сумнів.

Але найбільше навчись з Мого нинішнього повчання, як вибирати дорогу доброчесності і вічного життя у всіх твоїх бесідах з людьми, чи вони вище чи нижче гідністю від тебе. Наслідуй у цьому Мене і Мою кревну Єлисавету, просячи стримано у всіх, щоби скеровували і вели тебе. Бо взамін за таку покірність Господь забезпечить тебе доброю порадою і Божественним світлом, щоб ти щиро і скромно вправлялася в чесноті любові. Відганяй геть можливість і не дозволяй, щоб на тебе впливав навіть найменший подих лесті, і уникай розмов, що наражують тебе на неї. Бо така облудна приємність притемнює світло і спокушує нечуйний ум. Господь є такий ревнивий відносно улюблених Ним душ, що зразу відвертається від них, якщо вони знаходять задоволення у людьській хвальбі, і хочуть винагородити себе земною лестю; бо через таку легковажність вони стають невартими Його ласк. В душі є неможливо поєднати улещування світу із ласками Найвищого. Бо останні є святі, чисті і тривалі: вони упокорюють, чистять, умиротворюють і освітлюють серце; в той час, як з другого боку, -улесливість сотворінь є марною, скороминущою, обманливою, нечистою і фальшивою. Вона виходить із уст тих, що всі є неправдомовними (Пс. 116, 11). А все, що облудне, є працею ворога.