ПОДОРОЖ ДО ВИФЛЕЄМУ

Незмінна Воля Всевишнього споконвіку визначила, що Єдинородний від Отця має народитися в містечку Вифлеєм; і так заповідали Святі і пророки давніх віків (Міхей 5, 1). Сповнення цього Божого декрету було забезпечено указом кесаря Августа для цілої Римської імперії. В ньому наказувалось провести загальний перепис населення; кожен глава сім'ї мав зареєструватись із своїми в місцевості свого на­родження. Указ теж був оголошений в Назареті, якраз тоді, коли Йосиф виходив до міста. Він повернувся додому зажурений, що мусить подорожувати до свого родинного містечка Вифлеєм у пору, коли його Небесна Дружина найбільш потребує опіки, і поділився тою новиною з Нею. Премудра Діва потішила його словами: "Нехай цей указ нашого тимчасового правителя не тривожить тебе, мій пане і мужу; бо все, що стається з нами, є призначено Господом і Царем Неба і землі. І у всіх випадках Його Провидіння буде помагати нам і керувати нами. Ось, віддамо себе в Його руки, і не заведемося на тому."

Пресвята Марія пам'ятала про пророцтва, що Єдинородний від Отця має народитися у Вифлеємі, нікому незнаний, але Йосифові про це не сказала; бо без Господньої вказівки Вона ніколи не виявляла Божих тайн. Марія покладалась повністю на Божу Волю, не наслідуючи тих, що у своїй самовпевненості вважають себе мудрими (Прип. З, 7).

Турбуючись про Марію, святий Йосиф сказав: "Царице Неба і землі, і моя Пані. Якщо Ти не маєш іншого наказу від Всевишнього, то мені здається, що я мушу піти один. Але хоч це розпорядження стосується лише голів родин, я не посмів би лишити Тебе без моєї помочі, ані не міг би жити без Тебе, ні не мав би хвилини спокою далеко від Тебе; бо моє серце не спочило би, не бачивши Тебе."

Спільно вони вирішили їхати разом, і Йосиф почав шукати в Назареті за верховою твариною, щоб посадити на неї Дружину. Тяжко було щось знайти, бо маси людей з усіх сторін теж спішили до місць своєї реєстрації. По великих трудах святий Йосиф знайшов маленького ослика. Зібрали речі у дорогу, що мала тривати п'ять днів. Одяг був той самий, що у недавній подорожі до дому святих Захарії і Єлисавети. Запаслися хлібом, овочами й рибою. А Пречиста Діва долучила до своїх речей в тайні від святого Йосифа (аби його деремно не тривожити) дитячу білизну, потрібну для новонародженого Божого Сина. Дім свій залишили під опіку сусідів.

Здавалось би, вони від'їхали самітні, убогі й упосліджені в очах тих, що їх перестрівали.Але в очах Предвічного Отця вони були варті найбільшої любові й почитання. Вони несли із собою Небесний Скарб -саме Божество. Небесні духи вшановували їх, уся природа пізнавала живий і істинний Кивот Нового Завіту. Їх свиту складали десять тисяч ангелів, призначених самим Богом. Цариця Неба і землі їх бачила, і йшла під їх охороною посередині сяючих ангельських загонів. А ще незліченна кількість інших Небесних духів низходила на землю і возносилася з землі, підтримуючи безперервну лучність між Єдино-родним і Його Небесним Отцем.

Але ці надзвичайні ласки не мали на меті звільнити Пресвятої Марії і Йосифа від труднощів і невигод звичайного життєвого шляху. Розмови відвідувачів у придорожних тавернах принижували невинний слух пресвятого подружжя. Через бідність і скромність їх стрічали дуже негостинно. Знов і знов вони мусіли вислуховувати згірдливі зауваги від негідних людей; часами їм відмовляли в притулку, як найбільш нік­чемним подорожнім. Кілька разів у заїжджих домах нашій Цариці відводили лише куток в коридорі. Бувало, що вони були змушені спочивати у ще гірших місцях. Але де би їх не заводили обставини, Небесний Двір розташовувався навколо свого верховного Царя і всевладної Цариці. Їх якби замикали непроникною стіною, хоронячи від нічних небезпек. При виді такої надійної охорони для його найближчих святий Йосиф спокійно відходив до сну. А його Дружина продов­жувала свої бесіди з Небесним почетом.

Прибули наші подорожники в містечко Вифлеєм на п'ятий день, у суботу, о четвертій годині дня. Тоді у зимову пору сонце вже хилилось до заходу і скоро западала ніч. Пройшли багато вулиць, шукаючи нічного притулку; стукали у двері знайомих і близьких кревних. Ніде їх не прийняли, ще й часом ображали. Ніжна по природі Цариця була змушена пробиватися за мужем через товпи людей, що роїлися на вулицях.

Хоч Вона знала наперед, що перед ними мають замкнутися серця і двері людей, хоч Її боліло, що зустрічні цікавляться Її вагітністю в такому юному віці, - Вона постановила не відставати від святого Йосифа, пере­терпіти цю неславу і незаслужений встид. По дорозі вони вступили до бюра перепису населення, записались і заплатили належний податок. І - далі шукали нічлігу. Ось так вони обійшли намарно більш, як півсотні місць. Аж о дев'ятій годині вечора святий Йосиф з гіркотою звернувся до своєї вірної Дружини: "Моя найсолодша Пані, моє серце мліє з болю, що я не лише не зміг надати Тобі захисту, якого Ти заслужуєш, а я бажаю, але навіть - не зумів дати Тобі хоч якогось виду захорони від негоди чи місця відпочинку, тобто - речі, якої не віднімають навіть найбіднішим і упослідженим у світі. Без сумніву, Небеса, що дозволили людським серцям так затверднути і відмовити нам нічного при­тулку, приховують якусь таємницю. Я зараз пригадав собі, Пані, що неподалік міських мурів є печера, що служить захоронком для пастухів і Їхньої худоби. Давай, пошукаємо її; може вона незайнята і ми діждемося якоїсь помочі із Неба, бо від людей ми не дістали жодної." Премудра Діва відказала: "Мій мужу і володарю, нехай твоє ласкаве серце не переживає через те, що ти негоден здійснити твого сильного бажання, яке Господь у тобі запалив. Тому, що я ношу Його у моїм лоні, давай, подякуємо Йому, що так устроїв справи. Місце, про яке ти мовиш, мені найбільше підійде. Хай твої сльози журби обернуться у сльози радості; і нумо ж, навесело приймем бідність, що є безмірним і цінним скарбом мого пресвятого Сина. Він зійшов із Неба, щоб її шукати. То ось, дамо Йому можливість вправлятись в ній у радості наших душ. Напевно ніщо не втішить мене більше, ніж побачити, що ти її для мене знаходиш. Тож охоче підем всюди, куди би нас Господь не повів."

Святі ангели супроводили Небесну пару, присвічуючи їм дорогу. І за міськими мурами вони знайшли ту відлюдну печеру. Вона була порожня. І повні радості, вони подякували Господеві за ту ласку.

Слова Цариці

Моя найдорожча доню. Якщо ти лагідного й вразливого серця, то ці тайни, що їх ти зрозуміла й записала, розбудять в тобі ніжні почування любові і признання для Автора таких великих див. Бажаю, щоб з думкою про них ти з цього дня і надалі з великою приємністю сприймала погорджування і нехтування світу. І скажи мені, найдорожча: якщо взамін за це забуття і зневагу з боку світу Бог гляне на тебе очима найсолодшої любові, чому б тобі так дешево не придбати те, що має безконечну вартість? Що може дати тобі світ, навіть якщо він дуже тебе вшанує і похвалить? І що ти втратиш, коли погордиш ним? Чи його ласка не є марнотою й обманом (Пс. 4, 3)? Чи те все не є короткотривалою і проминаючою тінню, котра вислизає з долонь тих, що за нею спішать? Отже якщо би навіть ти заволоділа усіми багатствами світу, чи то було би так незвичайно - погордити ними, як чимось нікчемним? Роздумай, як мало ти чиниш, щоби все це відкидати задля любові Бога, Моєї і всіх ангелів. І якщо світ не нехтує тобою настільки, наскільки ти повинна цього хотіти, то ти сама погорджуй ним, щоб могти вільно і безперешкодно, на повну силу втішатися Найвищим Добром з обильністю Його найніжнішої любові і спілкування.

Мій пресвятий Син є таким вірним приятелем душ, що настановив Мене, як учительку і живий приклад любові до покори і - справжньої зневаги до світської пустоти і гордості. Також Він призначив для своєї власної слави, як і заради Мене, те - щоб Я, Його слугиня і Матір, осталась без притулку і була відкинута смертними; щоб потім Його улюблені душі мали більшу заохоту запрошувати Його, зобов'язуючи таким жестом любові прийти і залишитись з ними. Так само Він: прагнув нестатків і убожества не для досконалішого вправляння чеснот, але щоби навчити смертних найко-ротшого і найпевнішого шляху до висот Божественної любові і поєднання з Богом.

Ти добре знаєш, Моя найдорожча, що Божественне просвічення неустанно навчало й приваблювало тебе, щоб ти забула про земне і видиме, і оперезалася мужністю (Прип. 31, 17), щоб піднеслася до насліду­вання Мене, щоб копіювала в собі, відповідно до своїх здібностей, - труди і чесноти, які були тобі виявлені із Мого життя. Це найперша ціль того знання, яке ти одержуєш при писанні твого звіту. Бо в Мені ти маєш бездоганний зразок, при помочі котрого можеш переобладнати своє життя, подібно, як Я уложила своє, наслідуючи Мого найсолодшого Сина. Мусиш побо­роти той страх, що виник через наказ Мене наслідувати, нібито він - понад твої сили. Мусиш заохочувати себе словами Мого пресвятого Сина у Євангелії від святого Матея: "Тож будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий." (Мат. 5, 48). Цей наказ Найвищого, адресований Його святій Церкві, є можливим для виконання; і якщо Його вірні діти з свого боку відповідно себе настроять, Він жодному із них не відійме ласки уподібнюватися до Небесного Отця. Все те заслужив для них Мій Найсвятіший Син. Але руйнуюча непам'ятливість і недбалість людей не допускають, щоб в них дозрівали плоди його Відкуплення.

Особливо від тебе чекаю Я такої досконалості, і запрошую тебе до неї солодким правилом любові, що супроводить все Моє повчання. Розваж і досліди при Божественному світлі той обов'язок, який Я накладаю на тебе; і трудись, як вірна і чуйна дитина, щоб Йому дорівнювати. Хай жодні перешкоди чи труднощі не турбують тебе, не відвертають від будь-якої вправи по чеснотах, хоч би як це було важко Ані не вдоволяйся пошуками Божої любові і спасення лиш для себе. Бо щоб бути бездоганним в наслідуванні Мене і в сповненні усього, чого вчить Євангеліє, ти мусиш працювати для спасення других душ і прослави святого Імені Мого Сина; - вчинити з себе знаряддя праці в Його мудрих руках для здійснення величних звершень, заради Його приємності і слави.